За живе...

 О. Марінчу (Бовшовець)

           Моя доню!

-Тато, ти коли додому прийдеш?

-Не знаю, донечко, пробач!

-А на ручки мене візьмеш?

-Мабуть тоді, коли скінчиться плач.

-Ти не мерзнеш там, у танку?

І цукерок хочеш, мабуть?

-Не хвилюйся, нас із ранку

Наші люди годувати будуть.

-Скільки будеш захищати?

-Поки ворог не скінчиться.

-А його багато, тато?

-Залишилося ще трішки.

-Я скучаю за тобою,

Ти приходь скоріше.

-Я люблю тебе до болю,

Моя доню, рідна!

Слухай маму, не журися,

І на віки пам’ятай:

Ти донька вільної країни,

Україною зветься – знай!»

                          15.03.2022

***

   Що за нелюди такі?

   Вас ненавидить весь світ.

Так знущатись і вбивати

  Можуть лише руські кати.

Ви злочинці і потвори.

Божевільні, люди хворі!

Як ті варвари прийшли.

Що хотіли тут знайти? 

Наркоманів чи нацистів?

Може лютих терористів?

Поміж мирних тут людей?

Серед жінок, а чи дітей?

Ви, країну зруйнували.

Безневинних катували.

Вам за це нема прощення.

А чи буде вам спасіння?..

              04.04.2022

Далі буде...