Пам’ятаємо Кузьму

 

  Сьогодні, 2 лютого, в Україні вшановують пам’ять Андрія Кузьменка - відомого українського співака, шоумена, продюсера, лідера гурту «Скрябін».

  Андрій Кузьменко (1968–2015) народився в місті Самбір Львівської області у сім'ї вчительки музики та інженера. У дитинстві мріяв стати водієм сміттєвоза, потім – лікарем-неврологом. Музикою почав займатися з 8 класу, після того як родина переїхала до Новояворівська. Ходив до музичної школи, грав на фортепіано.

    Відслужив в армії, закінчив стоматологічний факультет Львівського медінституту. Але стоматологія  йому не подобалась, натомість дедалі більше захоплювався музикою, зокрема панком. Наприкінці 1980-их років Андрій Кузьменко разом із друзями створює гурт «Скрябін».

   Впродовж тривалого часу Кузьма працював ведучим популярних теле- та радіопрограм. Проявив себе і як талановитий письменник.

    Після початку війни на Донбасі, у «Скрябіна» стало з’являтися все більше пісень про політику і ситуацію в країні. Дві пісні стали пророчими.

Перша, «Годинник», вперше побачила світ у 1997 році у складі альбому «Казки». Вона починається словами: «Чую, брате, що буде війна, холодна і мокра, довга і зла. Квадратні на круглих будуть іти, за те, що ті рівні, як не крути».

   Друга пісня – «Сука-війна» написана Скрябіним незадовго до його загибелі у 2015 році. Її запис існує лише в демоверсії, а від кожного слова мурашки біжать по шкірі. Вона написана на тлі воєнної агресії росії на сході України, розпочату в квітні 2014 року. «Ти прийшла в мою хату, брудна і немита, І постукала в двері церковним дзвоном, Не питаючи згоди, до мене вселилась, І спокій забрала, не питаючи згоди… Розтрощила мій дім і пішла до сусідів», – такими словами почав свою пісню Андрій Кузьменко, називаючи війну «старою проституткою», яку ніхто не кликав.

Інші найвідоміші пісні гурту «Скрябіна» – «Спи собі сама» (2003), «Мовчати» (2003), «Люди, як кораблі» (2005), «Старі фотографії» (2005), «Маршрутка» (2011), «Мам» (2012), «Дельфіни» (2014), «Кінець фільму» (2016) та інші.

   У 2006 році видав книгу-автобіографію «Я, Побєда і Берлін», яка згодом декілька разів перевидавалась.

   Всенародну любов він здобув завдяки своїй чесності та відвертості. Скрябін не боявся висловлювати думки та демонструвати погляди, не зраджував своїй ідеї та переконанням. Навіть в останні хвилини життя, напередодні смерті Кузьма записав в смартфоні відео, на якому жорстоко, гостро, не добираючи слів, критикує стан доріг у Кривому Розі та Дніпропетровській

області в цілому. «Я показую вам, депутати і пане президенте, нашу країну, – звертається Андрій до керівництва держави. – «То є траса Олександрія-Кривий Ріг. Дякую вам за то, шо спи…дили всі бабки. Не хочете на своїх мерсах і лєксусах сюда на сафарі протрясти свій жирний целюліт?». «Це є наша фінальна точка – Кривий Ріг – продовжує Кузьма на другому відеозаписі пересуваючись на своєму автомобілі у місті. – «Якщо ви хочете кататися на яхтах чи на віндсерфінгу, бл…дь, чи просто, бл...дь, стати на лижі, с...ка, і повозитися по ріці, то треба просто приїхати у Кривий Ріг. Тут є предмет вашої роботи, шановні депутати», – сказав музикант і повторив проїзд перехрестям по глибокій калюжі. «Тут люди живуть і мусять через ту х...ню їздити кожний день, а ви навіть не маєте поняття, що десь такі є», – зазначив співак. Ще на одному відео Андрій звертається від імені водія криворізького трамваю «Щоб не бути голослівним. Передаю вам прівєт від воділи того бідного трамваю, який, ку…ва, мусить не їздити, а плавати, бл…дь, по вулицях. Тому що в той момент, коли в країні йде війна ви все ж таки ще пи…дите гроші. У вас вистачає совісті, с…ка, і нахальства, щоб тих людей мати за г…но і заставляти, бл…дь, жити їх в такій ср…ці. Дякую вам. За бардак», – резюмував Кузьма.

Про патріотизм і щастя

   Андрій Кузьменко справжній патріот своєї країни. Він мав особистий «кодекс честі». І ось деякі найкращі настанови з нього:
    «Я у свої 46 років розумію, що нейтральним бути не можна. Після місяців війни виходить, що є два паралельні світи: в одному йде війна, а в іншому – вона не йде. Причому на території однієї країни. В одному – гинуть люди, а в другому – абсолютно не поміняли спосіб свого життя: ходять по салонах краси, по дорогих ресторанах, ведуть світські бесіди, витрачають гроші й абсолютно не переймаються ні матеріально, ні духовно за те, що відбувається в нашій країні».
«Війна не може бути на якійсь певній частині території, якщо вона заходить, то це біда для всіх. І тому нейтральним бути не можна».

    «Якщо всі мовчать, то всім все подобається. Руїна в нас всередині».
   «Усі ці вишиванки на машинах, жовто-блакитні паркани, пофарбовані по іржі… Ці люди дотримуються якоїсь своєрідної естетики. Бо якщо ти робиш надовго – то малюй під лінійку, очисть від іржі… Я б не хотів, щоб в моїй країні були такі паркани або зупинки, на яких "Слава Україні" косо-криво написано. Ось така й країна, в принципі, як ті написи».
    2 лютого 2015 року Андрій Кузьменко загинув в ДТП  біля села Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, повертаючись з останнього у своєму житті концерту в Кривому Розі.
Тодішній Президент України Петро Порошенко нагородив його орденом «За заслуги» I ступеня (посмертно).
   У серпні 2020 року Президент Володимир Зеленський присвоїв Андрію Кузьменку звання Героя України.

   Окрім музичної кар’єри, Кузьма активно займався волонтерством і допомагав українським   військовим. Його громадянська позиція була непохитною – він виступав за зміни в країні та закликав людей боротися за своє майбутнє.
   І після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року вони сприймаються зовсім інакше.

   Його слова залишаються актуальними, а музика – вічною. Пам’ятаємо Кузьму.

2 лютого Всесвітній день водно-болотних угідь

 

    2 лютого Всесвітній день водно-болотних угідь, який відзначається в світі з 1997 року. Він започаткований з нагоди ухвалення Конвенції з водно-болотних угідь, яка була підписана 2 лютого 1971 року в іранському місті Рамсар.

Рамсарська конвенція закликає звернути увагу на зростаючу водну кризу по всьому світі та одну з її причин – руйнування водно-болотних екосистем.

   В бібліотеці оформлено екологічну  виставку - інсталяцію,           присвячену Всесвітньому дню водно-болотних угідь. 

   На території Миколаївської області частково розташовані два водно - болотні угіддя міжнародного значення -Тилігульський лиман та Ягорлицька затока, які є дуже важливими природними територіями для збереження біологічного різноманіття, особливо підтримки існування популяцій коловодних птахів, як перелітніх так і осілих.  

  «На території Тилігульського лиману проживає величезна кількість тварин і ростуть унікальні рослини, серед яких є рідкісні планетарні види. Це місце стало в різні пори року домівкою для 280 видів птахів, що становить більш ніж половину всіх видів птахів в Україні»,- розповідає Ігор Гержик на сторінці РЛП «Тилігульський».

    Історія парку починає свій відлік з 1995 року. Загальна площа парку - 8 195 гектарів, а води омивають береги двох областей - Миколаївської та Одеської, на територіях яких сьогодні створені Южненська, Визирська, Курісовська і Коблівська громади. У довжину лиман простягається більш ніж на 60 км, ширина в деяких місцях близько 4 км, глибина — 21 м, при прозорості води 7 метрів. Вважається, що Тилігульський лиман — найглибший і найпрозоріший в регіоні, а також, найчистіший в Північно-Західному Причорномор'ї.

  З боку Чорного моря лиман з'єднаний єдиним штучним каналом, який в останні роки є для Тилігулу рятівним.

   Водно-болотні угіддя багато в чому формують клімат, забезпечують високі врожаї, створюючи необхідні умови для життя людей.

  Також на території парку виявлено ряд поселень античної епохи, представленої ​​черняхівською культурою. Тилігул визнаний одним з найбільших районів ранньої українсько - козацької цивілізації, промислом яких було мореплавання і рибальство. Сьогодні на цих місцях розташувалися курорти «Коблеве» і «Сичавка».

   Унікальним і маловідомим сьогодні є ресурс лікувальних грязей, яких тут різноманіття, а поклади найбільші не тільки в Україні, а й у всій Східній Європі. У складі флористичних комплексів парку - величезна кількість рідкісних і видів, що зникають і занесені до Червоної книги.

  Усі ці унікальності розкривають широкі можливості для розвитку як рекреаційного, так і туристичного потенціалу. Багато років для місцевих жителів лиман був улюбленим місцем для відпочинку та оздоровлення. В останні роки формуються групи з - поміж меценатів, представників місцевої влади, бізнесу, вчених, волонтерів, які стали ідейними натхненниками для створення концептуальних стратегій розвитку та примноження території регіонального ландшафтного парку «Тилігульський».

   Внаслідок військової агресії рф територія водно - болотного угіддя «Ягорлицька затока» зазнала пошкоджень природних екосистем, обсяги яких ще необхідно буде уточнювати та оцінювати.

   Збереження водно - болотних угідь стає все більш важливим завданням, щоб запобігти їх втраті, потрібно раціонально та далекоглядно    керувати ними для збереження й підтримки їхнього стану та забезпечувати їх відновлення.

 

Джерело:
https://lan.od.ua

Що таке День бабака?

 

Жоден лютий не обходиться без цієї традиції - вгадувати прогноз погоди на весну за поведінкою бабака. Свято дуже люблять у США і Канаді, але і Європа намагається не відставати - адже День бабака родом зі Стародавнього Риму. Щоправда, там героєм цього дня був не бабак. 

 Що таке День бабака - історія свята

Ерадиція вгадувати прогноз погоди за поведінкою бабака бере свій початок у Стародавньому Римі. Щоправда, там стежили не за бабаком, а за їжачком. Його будили і спостерігали - побачить він чи ні свою тінь і сховається чи ні. У Німеччині таким метеорологом служить борсук, а коли європейці переселилися в Північну Америку, то цю почесну "місію" поклали на бабака - з їжаками, судячи з усього, був дефіцит.

  Перша згадка про День бабака в Сполучених Штатах датована 1841 роком. З 1886-го цей день почали святкувати регулярно. Бабаку дали ім'я Великий Філ -«провидець із провидців, мудрець із мудреців, пророк із пророків».

   А місто Панксатоні (штат Пенсильванія), де мешкав Філ, а далі всі його наступники, відтоді називають  «світовим центром погоди».

Як роблять прогноз погоди у День бабака

Щороку зранку 2 лютого в Панксатоні збираються тисячі глядачів і чекають на прогноз від бабака. Рівно 7:25 Філа витягають із нори. Якщо він бачить свою тінь, то лізе спати назад до нори - отже, буде ще кілька морозних тижнів. Якщо ж день похмурий, бабак не бачить тіні і не вертається до нори - отже, буде рання весна.

      Як відзначають День бабака
Традиції цього дня однакові скрізь, з тією лише різницею, що в Штатах свято відзначають з великим розмахом - починають з ночі пускати феєрверки. Самі бабаки вважають цей день для себе несприятливим - їм увесь час не вдається виспатися, адже о 7.25 ранку звірят змушують виходити з нірки і щось там віщати. Далі все за планом - фотосесія, інтерв'ю... До речі, захисники прав тварин теж не схвалюють традицію, адже бабак отримує великий стрес. Дехто дослухається до зоозахисників і не будить звірят, покладаючись у весняному прогнозі на синоптиків серед людей.

День бабака в Україні
   Згідно з українськими традиціями бабак прокидався від зимової сплячки на свято Євдокії (14 березня). Він вилазить із нори, свище тричі, а потім знову забирається в нору, укладається на інший бік і так спить до Благовіщення.
   Тому люди виходили в поле, особливо в степовій Україні, щоб почути свист: вважалося гарною прикметою почути свист бабака.

   В Україні “служили” метеорологами два бабаки — слобожанський Тимко (живе на біостанції Харківського національного університету ім. В. Каразіна у с. Гайдари, Харківщина) та галицький Мишко (з 2009 р. живе у Львівському дитячому еколого-натуралістичному центрі).
    У 2012 році Тимко пішов на «пенсію» за віком і його підмінив Тимко II, галицького Мишка у 2016 році замінила бабуся Маруся.

   Традиція дізнаватися прогноз погоди на весну від пухнастого “метеоролога” набула широкої слави у світі завдяки романтичній комедії «День бабака» (1993). 

   Цей популярний голлівудський фільм також сприяв
популяризації Дня бабака в тих країнах, де ця традиція раніше не була відома, зокрема й в Україні.

Джерело:
https://chas.news
https://www.unian.ua
https://liza.ua/