З Днем української писемності та мови

 

  Сьогодні, 9 листопада, ми відзначаємо День української писемності та мови.   Це державне свято було встановлено 6 листопада 1997 року Указом Президента України  за підтримки ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі нашої мови для розвитку суспільства. 

  В Указі було зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця». Він був послідовником творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

   До Дня української писемності та мови в бібліотеці організовано книжково-ілюстративну виставку «Мова в серці

народу», де представлені скарби української мови: книжкові видання про історію української мови, вислови відомих діячів про її красу, художні твори та поезія вітчизняних авторів.

Також бібліотекарі КЗ "Коблівська публічна бібліотека" провели онлайн флешмоб "Ой, яка чудова українська мова".

   Мова й писемність є факторами, що утворюють культуру. Якщо у людей відібрати право або можливість говорити рідною мовою, то це буде найважчим ударом по їхній рідній культурі. Якщо в людини відібрати книги рідною мовою, то вона втратить найважливіші скарби своєї культури.
   З Хрещенням Русі книги слов’янською мовою стали дуже швидко поширюватися й на Руській землі. У цей час у культурі церковнослов’янська мова найчастіше усвідомлюється, як мова молитви й православного богослужіння. Але цим її значення не вичерпується. Цією мовою написані пам’ятки, що сходять до діяльності слов’янських першовчителів — преподобного Нестора Літописця, митрополита Іларіона, Кирила Туровського.
   На початку ХІІ століття була створена пам’ятка праукраїнської писемностіі „Повість минулих літ”. „Сє повєсти  врємєнных лєт, откуда єсть пошла Русская Зємля, кто въ Києвє нача пєрвєє княжити, и откуда Русская Зємля стала єсть”, —  так почав „Повість минулих літ” учений монах  Нестор. Такою була наша мова тисячоліття тому. Але спливла ця тисяча літ. І мова, як квітка з пуп’янка, розвинулася, розквітла, засяяла. Її, ніжну, красиву, мелодійну, кожен з нас чує з перших хвилин життя.
Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Вона – найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія нашого народу, його душа, культура.
   Як сказав Максим Рильський:

«Як парость виноградної лози,
Плекайте мову!
Пильно й ненастанно політь бур’ян.
Чистіша від сльози вона хай буде».
 

Джерело:

Інтернетресурси 

Зі святом!

 

Жахіття по вулиці Степовій,7

 

 В ніч проти 1 листопада святкується хеллові́н[5] (англ. Halloween, англ. вимова: [ˌhæl.əʊˈiːn]; скорочено від «All Hallows' evening» — «Вечір усіх святих»)

  У ХІХ ст. поширилась думка про язичницькі корені цього свята, зокрема про походження його від шотландського Саваня[6], однак останні дослідження доводять його католицькі корені[7][8].

Найгучніше відзначається у США, Канаді, Ірландії та Великій Британії. Хоч в цих країнах Хелловін не є державним святом, та за популярністю поступається лише Різдву[9]. В Україні набуває поширення після здобуття незалежності, разом з пожвавленням у світі процесів американізації наприкінці XX ст.

  Під час святкування Хелловіну відбувається традиційне випрошування цукерок дітьми(англ.), відвідування тематичних костюмованих вечірок(англ.), прикрашання оселі та будівель, вирізання ліхтаря з гарбуза, цукрування яблук(англ.), розведення вогнищ, виловлювання яблук з відра(англ.), розігрування, розповідання моторошних оповідок, перегляд фільмів жахів тощо. Символом свята є ліхтар з гарбуза у вигляді людської голови (Ліхтар Джека).

    В Україні Хелловін святкується ще не дуже широко, але має популярність у молодіжному середовищі, тож і наша бібліотека підтримала цю традицію. Відвідувачі бібліотеки  познайомилися  з різноманітними легендами, сказаннями та містичними історіями. Разом з користувачами виготовлялися костюми, поробки  до  свята. Була підготовлена цікава виставка – інсталяція «Жахіття по вулиці Степовій,7» . Ми запрошуємо своїх користувачів  переглянути книжкову виставку й поринути у світ жахів.