Біль нашої землі

 26 квітня 2025 року відзначаються 39-ті роковини аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала найбільшою в історії катастрофою в ядерній енергетиці. Аварія забрала життя тисяч людей і завдала непоправної шкоди екології Європи. Відтоді в цю дату в Україні щорічно вшановують усіх людей, хто загинув або постраждав від цієї катастрофи, а також ліквідаторів наслідків аварії.

В бібліотеці   оформлена виставка – спогад  «Біль нашої землі», яка присвячена вшануванню  пам'яті громадян, які загинули, долаючи полум'я під час трагедії на Чорнобильській атомній електростанції. На виставці представлені книги українських та зарубіжних письменників, що розповідають про Чорнобильську трагедію.

 Це день мужніх та самовідданих людей, подвиг яких неможливо переоцінити. Героїзм, патріотизм і професійна майстерність учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС перевірені часом.

Олег Векленко.   Чорнобиль: етюди з натури
Видавництво "Ранок", 2019
Це книжка спогадів учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, художника, професора Харківської державної академії дизайну і мистецтв Олега Векленка про його особисті відчуття, пережиті в період перебування в Чорнобилі в травні–червні 1986 року. Автор розказує, яким було повсякденне життя ліквідаторів у таборі неподалік станції, про примітивні засоби захисту і про те, що усвідомлення справжньої небезпеки прийшло набагато пізніше. Щирі історії про ті дні написані живою мовою і доповнені авторськими малюнками та фотографіями.

А. Андржеєвський. Чорнобильська бувальщина

Київ. Гамазин,2019

В книзі розповідається про ліквідацію Чорнобильської катастрофи з перших вуст: про те, якою була Прип'ять до вибуху на ЧАЕС, як працювали в травні 1986 року, як  зводили тимчасові містечка і річкові човнові селища та будували нове місто Славутич-наслідок великого лиха,  а потім гасили пожежу, евакуйовували населення...

Галя Аккерман. Пройти крізь Чорнобиль
Київ. «Либідь». 2018
 Разом з автором ми опиняємося в ультрасекретному військовому містечку, блукаємо примарною Прип’яттю; у забутих, порожніх селах частуємо бабусь, п’мо горілку в компанії мафіонера, чий бізнес- радіоактивний метал; прогулюємося між могилами закинутого єврейського кладовища; у радіоактивному лісі наздоганяємо коней Пржевальського

Всесвітній день книги та авторського права

 23 квітня світ відзначає Всесвітній день книги та авторського права – свято авторів, видавців, критиків, бібліотекарів, читачів і всіх-всіх, хто часом залишається «за лаштунками» книговидання. 
Всесвітній день книги та авторського права (англ. World Book and Copyright Day, ісп. Día Mundial del Libro y del Derecho de Autor, кит.: 世界图书与版权日, фр. Journée mondiale du livre et du droit d'auteur) — відзначається щорічно 23 квітня, починаючи з 1996 року.

Уперше спробу пов'язати 23 квітня з книгами було зроблено 1923 року продавцем книг у Каталонії (Іспанія) . Початкова ідея належала валенсійському письменнику Вісенту Клавелу Андресу, який запропонував у такий спосіб вшановувати письменника Мігеля де Сервантеса, спочатку 7 жовтня, в день його народження, а потім — 23 квітня, у день його смерті.

У 1995 році ЮНЕСКО вирішило святкувати Всесвітній день книги та авторського права 23 квітня, оскільки цей  день є  датою смерті Вільяма Шекспіра та Інки Ґарсіласо де ла Веґи, а також днем народження декількох інших видатних авторів, таких як Моріс Дрюон, Халлдор К. Лакснесс, Володимир Набоков, Жозеф Пла і Мануель  Вальєхо.    Історично збіглося так, що  Шекспір і Сервантес померли 23 квітня 1616 р., — але не в той самий день, тому що на той час Іспанія послуговувалася григоріанським календарем, а Англія — юліанським. Сервантес фактично помер на 10 днів швидше за Шекспіра.

Всесвітній день книги та авторського права було проголошено на 28-й сесії ЮНЕСКО 15 листопада 1995 року (Резолюція № 3.18). Рішення прийняте з метою просвіти, для подальшого розвитку усвідомлення культурних традицій, а також з урахуванням того, що книги є найвагомішим засобом поширення знань та найнадійнішим способом їхнього збереження.

Приймаючи таке рішення, враховували досвід ряду країн та організацій, які вже й раніше проводили «День книги». Зокрема, в Іспанія у 1926 році король Альфонс XIII підписав декрет про святкування в Іспанії Дня іспанської книги. Після деякої полеміки, було вирішено, що цим днем стане 23 квітня — день смерті Мігеля Сервантеса. У Барселоні цей день збігся зі святом на честь заступника Каталонії святого Георгія, коли книготорговці влаштовували грандіозний книжковий ярмарок. Саме там, з 1931 року, з'явився звичай дарувати троянду кожному, хто придбає книгу.

Зі своїми читачами в бібліотеці ми відзначили День книги. Для нових читачів провели акцію "Книга в подарунок". Наша бібліотека – це місце, де кожен знайде щось для себе. І ми віримо, що книга – це ключ до саморозвитку та щастя, і ми завжди раді бачити вас у нашій бібліотеці.

Тож,  щиро вітаємо всіх шанувальників книги з Всесвітнім днем книги і авторського права!

Джерело:

https://uk.wikipedia.org/

https://znayshov.com/

https://naurok.com.ua/

#ДеньЧитання2025#ВіршованийСвіт

Вікторія  Борова, 11 кл., створила арт - інсталяцію за твором Великого Кобзаря Т.Г.Шевченка  "Думи мої, думи мої..."

Це  живе дерево, навколо якого висять аркуші з віршами поета, а в корінні – ланцюги, що символізують боротьбу за волю.
Вікторія, ти молодець! Дякуємо! 

#ДеньЧитання2025 #ВіршованийСвіт

 Уривок з поеми Т.Г.Шевченка «Тополя» читає  Юлія Бойченко, 10 кл.

 Дякуємо Юлі

#ДеньЧитання2025 #ВіршованийСвіт

Сьогодні, 23 квітня, проходить Обласна літературна акція «День читання-2025»  «Віршований світ: юні читачі великої поезії». 

Читачі нашої бібліотеки долучилися до Обласної літературної акції «День читання-2025»  «Віршований світ: юні читачі великої поезії».

Вірш Наталі Карпенко  "Чому буває день і ніч?" читає Софійка  Мангул, 8 років.

З Великоднем!

 

Дорогі друзі! Зі світлим Великоднем! Нехай світло цієї великої події наповнює ваші серця надією, а оселя - добром і спокоєм. Нехай у вашому домі завжди буде мир, тепло, затишок і любов. Бажаємо Миру вам, здоров’я, сил, радості й Божого благословення на кожен день.

Зі святом!

З наступаючим святом!

 

   Великдень - це найрадісніше та найщасливіше свято для всіх християн. 
   Напередодні Великодніх свят на годину  творчості    «Магія Великодніх свят» до бібліотеки завітали користувачі з своїми рідними.
  Відвідувачі  разом з бібліотекарями своїми руками створили оригінальні поробки до Великодня: витинанки       Божої Матері та крашанки,  кошики з  паперових стаканчиків і фетру,  крашанки з кольорового паперу, паски з пластикових бутилок, фоамірану та паперу, зайчиків з піску, хутра та тканини.

Бібліотекарі познайомили дітей з літературою, що висвітлює національні особливості українських свят, зокрема, Великодніх, а також з традиціями та звичаями, пов’язаними з цим святом

 .

С.І.Якименко "Великдень",

Українці: Свята.  Традиції.Звичаї

Зацікавила користувачів книга Альони Пуляєвої  «Справжні свята. Путівник для найменших», в якій авторка  розповідає про те, як насправді наші предки відзначали відомі свята протягом усього календарного року.

ЇЇ варто прочитати.  Уся інформація, уміщена в книзі, ґрунтується на першоджерелах — етнографічних працях відомих українських дослідників минувшини: Олекси Воропая, Василя Скуратівського, Степана Макарчука. Це  багата культурна спадщина нашого народу

Найменші читачі дослідять історію відомих свят і зрозуміють, наскільки давніми є їхні традиції; дізнаються, які страви готували до столу українці багато століть тому; познайомляться зі справжніми українськими святковими персонажами, піснями та символами; зрозуміють, чому нещодавно змінилися дати відзначення улюблених свят.

    Альона Пуляєва — авторка понад 100 видань для навчання й розвитку дітей, філологиня української мови та літератури. Основне джерело її натхнення — маленька донечка Ася, яка і є першою читачкою та рецензенткою маминих рукописів.  

З наступаючим святом вас, шановні друзі.

Великодній заєць

  Великодній заєць — це персонаж у звичаях народів європейського заходу, що нібито розмальовує яйця до Великодня та ховає їх у саду. Діти шукають Великодні яйця вранці у Великодню неділю.

    Мотив Великодневого зайця поширився в 2-й половині ХХ-го сторіччя в масовій культурі, що стосується Великодня — також через комерціалізацію й значною мірою витіснив попередніх постачальників Великодніх яєць. В деяких частинах Швейцарії «постачальниками» яєць була зозуля, в частинах Вестфалії ним був Великодній лис, у Тюрингії приносив лелека, а у Богемії — півень.

Символізм

 Заєць відомий як символ родючості за численне потомство. За часів античності була широко розповсюджена думка (у Плінія, Плутарха, Філострата), що заєць є гермафродитом.
 Заєць слугував священною твариною сакської богині місяця та родючості Еостре (від її імені походить англомовна назва Великодня — «Easter»).

  Давньогрецька ідея, що заєць міг розмножуватись, не гублячи цноти, вела до асоціації з дівою Марією. Тож зайці час від часу з´являлися в ілюстрованих рукописах та північно-європейських картинах Діви й дитини Христа. Поширене зображення трьох зайців, які символізують Трійцю. Вони розташовуються так, що заячі вуха формують трикутник, а кожне вухо належить одночасно двом тваринам.

  Походження

    Донині немає однозначного пояснення, звідки взявся заєць, що приносить яйця. Великодній заєць вперше згадується в професора медицини Георга Франка фон Франкенау (Georg Franck von Frankenau) в 1682 році (за іншим джерелом: в 1678 році) в його (медичному) дослідженні «De ovis paschalibus — про Великодні яйця». Він жваво описує звичай регіону Ельзас та суміжних областей й удається в своєму описі до негативних наслідків для здоров'я, що приносить надмірне

споживання цих яєць.Зв'язок християнської Пасхи з яйцем як символом відомий для різних європейських країн найпізніше з середньовіччя, але можливо й раніше. Поряд з цим, починаючи з Амвросія є інше тлумачення зайця як символу воскресіння.[Розмаїта християнська символіка з зайцем знайшла своє відображення в багатьох картинах та скульптурах середньовіччя. Зв'язок зайця з Великодневими яйцями залишається одначе неясним, хоча й родючість зайця сама по собі є зв'язок з весною. Наводяться такі гіпотези: Деякі ранні забарвлені великодні яйця містять малюнки трьох зайців — зображенням трьох зайців, чиї вуха складають трикутник — відомий символ трійці (первісне значення неясне). При нагоді можна було перейти від цього зображення до зайця як постачальника яєць.В одному місці Біблії, в Книзі Псалмів,104,18 в старих перекладах говориться про «зайця». 

Причиною цього був переклад латиною Книги приказок Соломонових, 30,26, в якій Ієронім переклав гебрейське «шафан» (Даман капський) як «lepusculus» (зайчик). Починаючи з пізньої античності цей уривок був інтерпретований як символ слабкої людини (зайця), що шукає притулку в скелі (Христі). Це тлумачення заснувало символіку зайця в християнській іконографії.     

Їжак та Заєць

У деяких стародавніх розповідях йшлося також про їжака, що шукає яйця, щоби з'їсти їх. Таким чином, Великодній заєць рятує яйця (життя) від їжака, що уособлює собою смерть. Цей сюжет містив підказку для дітей: бійтеся їжака, він має голки, колючий та руйнує життя. З часом цей мотив забувся.

Міжнародне поширення

Завдяки німецькомовним емігрантам великодній заєць був розповсюджений поза межами Європи.
Зокрема в США він дістав певної популярності. При чому в англійській переважає позначення «Easter Bunny» замість дослівного перекладу «Easter Hare», й через це образ часто тлумачиться як кролик.

В Австралії починаючи з 1970-х років поряд з «Easter Bunny» стоїть «Easter Bilby». Таким чином вказується на вид білбі, що знаходиться під загрозою зникнення — не в останню чергу через поширення європейського кролика — й збираються гроші шляхом продажу шоколадних білбі, які йдуть в фонд збереження цього виду
 

 Джерело:
https://uk.wikipedia.org/wiki/ Великодній_заєць

                

«Пасха» чи «Великдень»?

 

Вже зовсім скоро в Україні будуть святкувати одне з найбільших церковних свят — Воскресіння Христове.
Паска – основний символ Великодня
А як правильно називається саме свято та його атрибути українською мовою: «Пасха» чи «Великдень», «куліч» чи «паска»: як говорити правильно? 

На жаль, багато українців називають це велике свято неправильно, а саме "Пасха«. В усіх словниках української мови закріплена назва “Великдень”. За словами кандидата філологічних наук, доцента, завідувача катедри української мови
і літератури та методики їх навчання Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії Романа Дубровського, слово “Великдень" походить від “Великий день”.Також є ще один, церковний, варіант — “Воскресіння Христове”. Як зазначає професор філологічних наук Олександр Пономарів, остання назва поширена не лише серед священників, її також використовують в урочистому стилі та в художніх творах.

В словнику української мови Бориса Грінченка взагалі немає слова “ПасХа”. Проте в інших словниках, як зазначає літератор та кандидат філологічних наук Роман Дубровський, слово “Пасха” можна знайти. Також воно означає “Пейсах”, “Песах” — це свято в іудеїв, в перекладі означає перехід і пов’язане з виходом євреїв з Єгипту, де вони перебували в рабстві.

Великодні страви: “паска” чи “куліч”, “сир” чи “творог”?

Як розповідає професорка та докторка філологічних наук Лариса Масенко, в українській мові солодкий обрядовий хліб, який печуть на Великдень, носить назву “паска". За словами Романа Дубровського, термін походить від єврейської назви свята “Пасха” або “Песах”, яке іудеї святкують в березні-квітні. Чому слово прижилося в українській мові? Дослідники вважають, що це можна пояснити спільним проживанням українців і євреїв на одній території. Відповідно, існував взаємовплив як мови, так і кухні та культури.

А ось слова “куліч” в українській мові не існує. Це російський варіант назви обрядового хліба. Дехто вважає, що “паска” — хліб, який готується з борошна, а “куліч” — десерт без борошна, наприклад, з сиру. Лариса Масенко зазначає, що це твердження є абсолютно неправильним. Паску можна готувати з борошна і будь-яких інших продуктів.

Останніми роками українці також часто використовують ще один русизм, коли говорять про великодні страви. Йдеться про "творог”, а також “творожну паску". Варто зазначити, що в українській мові таких слів не існує. Цікаво, що навіть деякі виробники молочної продукції почали використовувати ці терміни. Один із найвідоміших філологів України Олександр Авраменко наголошує, що в Україні потрібно вживати слово “домашній сир" або просто “сир”, але аж ніяк не “творог". Якщо ж говорити про “творожну паску”, тоді правильно вживати “сирна паска”.

Великодня атрибутика: “крашанки”, “писанки” чи “яєчка”?
  Писанка – найвеличніший  символ великодніх свят. Крашанки – це символ весни та зародження нового життя.
  Олександр Авраменко наголошує, що курячі яйця, які традиційно розфарбовують до свята, потрібно називати “крашанками" (якщо вони пофарбовані в один колір) чи “писанками" (якщо вони мають орнамент). Також мовознавець нагадав українцям, що не варто називати цей атрибут великого церковного свята "яєчками", адже це слово означає “парні чоловічі статеві залози”.

 

Джерело:
https://tsn.ua/ukrayina/pasha-chi-velikden-kulichi-chi-paska-pomilki-ukrayinciv-i-yak-govoriti-pravilno-2037067.html#genc824c8

Великдень-походження назви

   

Вели́кдень, Воскресі́ння Христо́ве (грец. Ἡ Ανάστασις τοῦ Ἰησοῦ Χριστοῦ, лат. Pascha, староцерк.-слов. Великъ дьнь), Па́сха,   також розм. Па́ска (грец. πάσχα, лат. Pascha івр. פסח песах — проходження   повз) — найдавніше         християнське свято, головне свято богослужебного року, встановлене на честь Воскресіння Ісуса Христа.

  У Католицькій, Східній православній, орієнтальних православних та протестантських церквах усього християнського світу Великдень має найвищий статус торжества.

  Дата свята не є сталою (перехідне свято). Найбільше свято православних церков в Україні та інших церков

 Східного християнства і кожного конкретного року обчислюється (відомо як computus), за новоюліанським[5], юліанським або григоріанським календарем (в розрахунках є місячно-сонячний календар).

  Старозавітна Пасха — Песах святкують на честь виходу ізраїльського народу з єгипетської неволі — перехід від рабства до свободи. Воскресіння Христове — це перехід від смерті до життя, звільнення людини від тягаря гріхів, це вихід, перехід людини з рабства гріха і зла до свободи, любові, добра[6].

Походження назви
  Калька грец. μεγάλη ἡμέρα, буквально «великий день». Це слова з Євангелія від Івана.

Був же день Приго́товлення, тож юдеї, щоб тіла́ на хресті не зосталися в суботу, — був бо Великдень тієї суботи — просили Пилата зламати голі́нки розп'я́тим, і зняти

  Існує декілька легенд щодо виникнення назви свята. За однією з них, назва «Великдень» («Великий День») з'явилася наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства. Легенда говорить, що «Великдень називається так тому, що у той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, аби був один тодішній. Тоді, було як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп'яли Христа — дні поменшали. Тепер лише царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів…».У західнослов'янських мовах назва свята перекладається як «Велика ніч»: чеською Velikonoce, а польською Wielkanoc. У болгарській (південно-слов'янській мові) назва подібна до української — Великден, а споріднені болгарам македонці називають це свято Велигден. Однак протиріччя у цьому немає, оскільки це давнє свято (у тому числі і його атрибутику, зокрема й крашанки) нерідко пов'язують із ще дохристиянськими традиціями відзнача́ти знакові астрономічні події, зокрема й весняне рівнодення, коли перший великий день (триваліший від ночі) міряється своєю тривалістю з останньою великою (більшою за день) ніччю.

Англомовна назва «Істер» (Easter) утворена від імені сакської богині місяця і родючості Еостре..

Походження свята
Воскресіння Христа

За синоптичними Євангеліями, розп'яття Ісуса Христа відбулося 15 нісана. Євангеліст Іван проте уточнює, що Ісус помер 14 нісана — в час, коли жертвували ягнят у Храмі на свято Песах. Отож для перших християн страсті Христові, Його смерть стали сподіванням на звільнення. Сам Христос стає Агнцем Божим: «..Пасха наша, Христос, принесений у жертву». Опис воскресіння Христового поданий у всіх Євангеліях і веде свій початок з єрусалимської громади. Звідти походить і перший вигук, яким розпочинають пасхальні літургії в усьому світі: «Христос справді воскрес …(і з'явився Симонові).». За євангелістами, Воскресіння Христа є винятково дією Бога, під час якої не була присутня жодна людина. Лише наслідки цієї дії були представлені спочатку близькому оточенню Христа — жінкам з Його батьківщини, які бачили Його смерть і поховання та невдовзі виявили, що гріб, куди Його поклали, став пустим. Тут ангел сповістив їм про воскресіння Ісуса та послав їх до апостола Петра й інших учнів. За євангеліями від Матвія та Марка, ангел посилає учнів у Галілею для зустрічі з воскреслим Ісусом. Євангелісти Іван і Лука описують зустрічі з Ісусом у Єрусалимі та його околицях.

Історичні відомості й згадки

На теренах України святкувати Великдень як Воскресіння Ісуса почали ще наприкінці першого тисячоліття із запровадженням християнства. Це свято збіглося у часі з язичницьким святом початку весни (рівнодення). Обидва свята стосувалися відродження життя і надій. З роками чужорідне свято стало частиною місцевої культури, замінивши місцеві звичаї та адаптувавши місцеві обряди й атрибутику.

Ісус Христос, за біблійним сюжетом, воскрес рано-вранці, і Воскресіння супроводжувалося
великим землетрусом: янгол небесний відвалив камінь від дверей гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Діва Марія, мати Якова та Соломія прийшли до гробу з пахучими оліями, аби за звичаєм намастити ними тіло Ісуса, однак побачили там відвалений камінь і порожню труну. Тоді схвильованим жінкам з'явився янгол і сповістив про Воскресіння Господнє.

У «Британській енциклопедії» повідомляється: «Ані в Новому Завіті, ані в писаннях апостольських отців не існує вказівки відзначати свято Великодня. У перших християн не існувало поняття про святість особливих періодів».

У «Католицькій енциклопедії» сказано: «Великдень увібрав до себе багато язичницьких звичаїв на честь повернення весни. Яйце є символом відродження життя ранньою весною… Кролик — це язичницький символ, і він завжди був символом родючості»[12].

«Великдень, як і Різдво… мають у своїй основі сонячний (солярний) характер, тобто пов'язані із дохристиянською вірою в народження нового Сонця як божества, що є запорукою життя на землі. (…) Отже, Великдень, у своїй першооснові — це святкування приходу весни, свято воскресіння землі та природи в цілому до нового життя. (…) Великодні свята українців славні й своїми обрядами, що, без сумніву, є дохристиянськими»[13]. У святкуванні Великодня вбачають язичницьке коріння, яке сягає ще часів до зародження християнства. Зокрема в Україні в давнину землероби вірили, що померлі родичі продовжують жити під землею і можуть впливати на її родючість. Саме з цими віруваннями були тісно пов'язані поминальні обряди навесні.

Існує думка[джерело?], що євангельська подія, яка стала приводом святкування Пасхи та пасхальних обрядів, запозичена у язичницьких та юдейських культах і в оновленому вигляді пов'язана з особою Ісуса Христа. Християнські богослови не визнають спорідненості Ісуса Христа з язичницькими воскреслими богами і вважають істинними тільки євангельські твори. Прихильники язичницького походження свята вбачають сутність язичницьких обрядів крізь християнське оформлення свята.

Сьогодні свято Великодня в Україні символізує також загальне відродження та оновлення світу. Збереглося багато звичаїв та обрядів, які здійснюють і досі, проте вони не мають прямого зв'язку з християнством. 

 Великдень, Страсний тиждень, Великий піст: основні традиції

    Святкуванню Великодня передує Великий піст, який триває сім тижнів. У цей період віряни утримуються від їжі тваринного походження, такої як м’ясо, яйця, молоко та масло.

Останній тиждень перед Великоднем, Страсний тиждень, має особливе значення для християн. Протягом цих днів згадують Страсті Христові та його останні дні на землі.

Кожен день Страсного тижня має своє значення:

  Великий понеділок присвячений згадці старозавітного патріарха Йосипа та прокляттю смоківниці. Цього дня також починається підготовка до мироносіння — миро готують від понеділка до середи, а в четвер його освячують.

У вівторок Страсного тижня віряни згадують, як Христос навчав у Єрусалимському храмі, і народ вважав Його пророком.

Велика середа (Страсна середа) — день, коли Ісус був відданий на страждання і смерть. Цього дня в службі прославляється «грішниця», яка вилила миро на голову Ісуса, і засуджується зрада Юди.

Великий Четвер (Чистий четвер, Страсний четвер, Живний четвер) — перший з трьох днів, які в християнстві називають «Велике тридення». Цього дня Ісус Христос у знак покори омив ноги своїм учням і встановив Таїнство Євхаристії на Таємній Вечері. Цього ж дня Ісус молився у Гефсиманському саду, був зраджений Юдою Іскаріотом, заарештований первосвящениками і посаджений в темницю.

Велика п’ятниця — найскорботніший день, коли Ісуса розп’яли і Він помер, викупивши гріхи 
людства. Цього дня віряни зазвичай проводять час у роздумах і згадках про життя і вчення Христа.

У суботу згадують, як Ісус, згідно з Біблією, зійшов у пекло і вивів праведників. Ввечері суботи починається святкове богослужіння в храмах.

Паски та крашанки слід освятити до сходу сонця. Після цього потрібно поділитися милостинею з нужденними, що, за віруваннями, приносить благополуччя в дім. Після півночі проводиться урочиста Великодня заутреня в храмах та церквах.

 У неділю на Великдень вся сім’я збирається разом за святковим столом, щоб розговітися. Трапезу зазвичай починають з яєць.

 

Джерело:
https://uk.wikipedia.org/ wiki/Великдень
https://tsn.ua/other/koli-ukrayinci-svyatkuvatimut-velikden-2025-roku-osnovni-tradiciyi-naysvitlishogo-cerkovnogo-dnya-roku-2741016.html