З Днем захисника і захисниць України!

Улюблена Богом перлина,
Для всіх українців одна,
Козацька моя Україна
Хлібів золотих сторона.
Негодами лютими бита,
Віками ти йшла до мети.
Тобі в небі зорею світити,
І волю і долю знайти.

  

    Сьогодні країна  відзначає декілька свят - День захисника і захисниць України,  День Українського  козацтва, День  Пресвятої Богородиці, покровительки українського козацтва.
    Це свято пам’яті про наших гордих предків, які пером і словом, вогнем і мечем боролися за право на незалежність рідної країни; свято вшанування козацької доблесті і відваги; свято подяки ветеранам Другої світової, які воювали за свою землю. І, нарешті, це день всіх героїв сучасності, які мужньо захищають кордони України.

День захисників і захисниць України - державне свято України, що відзначається у день  Покрови Пресвятої Богородиці. 
    День захисників і захисниць України – державне свято, яке було започатковане 14 жовтня 2014 року президентським указом як День захисника України. 14 липня 2021 року Верховна Рада перейменувала свято на День захисників і захисниць України. Його відзначали 14 жовтня, але торік дату свята перенесли на 1 жовтня з огляду на реформу церковного календаря.
   День захисників і захисниць України – державне свято, яке створене, щоб вшанувати пам’ять захисників нашої держави та подякувати тим, хто сьогодні боронить її від ворога.

      До Дня захисників і захисниць України та Дня Українського козацтва  в бібліотеці представлена виставка – діалог «Душу-Богові, життя – Україні, честь – для себе».  . Видання присвячені різним періодам становлення збройних сил України: від козацької доби – до сучасності, розповідають про подвиги  воїнів ЗСУ, які і сьогодні продовжують героїчні сторінки нашої історії, захищаючи кордони від ворогів, висвітлюють  внесок мирних громадян у шляхетну й мужню справу боротьби за суверенітет нашої держави.

    Також на виставці представлені фото загиблих героїв нашої громади. Вони назавжди залишилися живими в наших серцях і пам'яті.  Саме фотографії дозволяють відвідувачам відчути особистий зв’язок із тими, хто віддав життя за Україну. Дехто з присутніх впізнав своїх рідни і знайомих. Після перегляду виставки між відвідувачами та бібліотекарем відбувся відкритий діалог.

    Ми вшановуємо синів і дочок, хто віддав своє життя за свободу Батьківщини, за нашу  свободу і незалежність.

  Споконвіку Пресвята Божа Матір була захисницею воїнів-захисників. Традиція дуже давня і походить ще від часів Київської Русі.

     Козаки навіть називали Покрову своєю заступницею і завжди молилися Діві Марії перед початком важливих битв. На Січі була побудована церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці, де збиралися козаки подякувати захисниці після вдалого походу.

Покрова оберігає і оборонців сьогодення. Разом з усіма українцями воїни просять Пресвяту Богородицю подарувати мир Україні та захистити її кордони від ворогів. Саме тому свято Покрови Пресвятої Богородиці переплетено з Днем козацтва та Днем захисників і захисниць України.

 

   Ми маємо продовжувати підтримувати тих, хто зараз мужньо захищає наш спокійний сон, яскравий ранок та яскраве мирне майбутнє, допомагати всім, чим можемо та пам’ятати, якою високою ціною платить український народ за свою волю.

  У XVI-XVII ст. в ході боротьби з іноземними завойовниками українська народність істотно консолідувалася. Найважливішу роль зіграло при цьому виникнення особливих військових формувань – козацтва (XV століття), яке створило державу (XVI століття) зі своєрідним республіканським ладом – Запорізьку Січ, яка стала політичним оплотом українців

    В цей день, коли ми шануємо справжніх  патріотів, які захищають інтереси нашої держави, бажаємо Вам міцного здоров’я, добробуту, успіхів,  родинного затишку, мирного неба!
Низькій уклін Вам, захисники рідної землі.
Слава Україні.
Героям слава!
 

Інтернет джерело

Святкова нарада

 

    Напередодні професійного свята Всеукраїнського дня бібліотек в КЗ «Коблівська публічна бібліотека  Коблівської сільської ради» відбулася святкова робоча нарада.

   В ході наради підбили підсумки роботи 2024 року, окреслили завдання та плани на наступний рік, підготовка до звітності.

 

     До свого професійного свята бібліотекарі отримали Подяки від голови Коблівської ТГ Володимира Михайловича Панича:

Сидорчук Марії  Степанівні, 

завідуючій Коблівською центральною бібліотекою,

за  багаторічну сумлінну і плідну  працю, високий

рівень професійної майстерності, особистий

 внесок у розвиток бібліотечної справи та 

професійного свята Всеукраїнського дня бібліотек

Караульній Зінаїді Юріївні,
завідуючій Новофедорівською
 бібліотекою-філією КЗ КПБКСР,
за участь   у Всеукраїнському конкурсі
проєктів з надання культурних
послуг юним мешканцям
територіальних громад
«БІБЛІОТЕЧНІ СЕРВІСИ – ДІТЯМ»
та з нагоди професійного свята
Всеукраїнського дня бібліотек
                    

Галаєвій Наталі Вікторівні,
бібліотекарю Тузлівської
бібліотеки – філії КЗ КПБКСР,
за активне використання новітніх електронних
технологій у роботі бібліотеки, участь у
проєкті "Здобуття цифрових навичок
у бібліотеках - Хабах цифрової освіти"
та з нагоди професійного свята
Всеукраїнського дня бібліотек

Несущій Тетяні Миколаївні,

завідуючій Рибаківської 

бібліотеки-філії КЗ КПБКСР,

за  сумлінну творчу працю,

сприяння поповненню

книжкового фонду бібліотеки,

популяризацію української книги,

вагомий  внесок  у справу виховання

підростаючого покоління

та з нагоди професійного свята

Всеукраїнського дня бібліотек

Шпак Тетяні Володимирівні,

  бібліотекарю Рибаківської 

бібліотеки-філії КЗ КПБКСР,

 за плідну співпрацю, активну громадянську

позицію,  популяризацію національних

цінностей, організацію і проведення

 заходів та з нагоди професійного свята

                          Всеукраїнського дня бібліотек

Маслєніковій Наталії  Валеріївні,
бібліотекарю Анатолівської
бібліотеки-філії КЗ КПБКСР,
за плідну роботу з підростаючим
поколінням та активну життєву позицію
у вихованні патріотизму і любові до Батьківщини,
що зміцнює і утверджує українську державність
та з нагоди професійного свята
Всеукраїнського дня бібліотек

 

Черніковій Людмилі Олександрівні,
бібліотекарю Української
бібліотеки-філії КЗ КПБКСР,
за проведений  ремонт приміщення бібліотеки
та його облаштування, за плідну співпрацю
з Українським СК-філією, активну
громадянську позицію  та з нагоди професійного
 свята  Всеукраїнського дня бібліотек

Колективу КЗ «Коблівська публічна

Бібліотека Коблівської сільської ради»

за  високий професіоналізм, кропітку працю

 з популяризації, збереження та примноження

літературної і культурної спадщини задля передачі

його молодому поколінню незалежної,

самодостатньої, висококультурної і освіченої

 України та з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек.

 

Бібліотека дякує!

  

    Книга – найкращий подарунок. А коли вона подарована бібліотеці, де її прочитає не один десяток користувачів, то це найцінніший подарунок.

 Колектив Коблівської бібліотеки щиро дякує нашій користувачці Митрофановій Юлії Васильвніза подаровані книги.

    А ще в нашій бібліотеці з'явився новий мешканець – годинник - якорець! Годинник у вигляді якоря – це не просто аксесуар, а справжній символ. Якір – це символ надійності, стабільності та безпеки. У нашій бібліотеці він стане нагадуванням про те, що знання – це наш міцний орієнтир у бурхливих морях інформації, що читання – це справжня пригода, яка завжди приводить до нових відкриттів.

  

  Тепер ми точно знаємо, що час не стоїть на місці, а рухається вперед, як корабель по хвилях. Ми в захваті від такого несподіваного подарунку!

  Дякуємо  Юлії Василівні за такий цінний подарунок і за вашу віру в силу знань!

БАБИН ЯР - СИМВОЛ ЛЮДСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

  Щороку, 29 вересня 2024 року, Україна вшановує пам'ять невинних жертв Бабиного Яру. 

 83 роки тому в Києві сталася одна з найбільших трагічних подій в історії міста і в історії України періоду Другої світової війни - початку масових розстрілів мирного населення, здійснених гітлерівцями в урочищі Бабин Яр під час окупації Києва у 1941-1943 роках.

З нагоди вшанування цієї пам’ятної дати презентуємо відеопрезентацію «БАБИН ЯР - СИМВОЛ ЛЮДСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ»

   Під час німецької окупації Києва у 1941—1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами мирного населення і радянських військовополонених; євреїв і циган - за етнічною ознакою, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації українських націоналістів (переважно членів ОУН-м), заручників, «саботажників», порушників комендантської години та інших. Лише за два дні 29 та 30 вересня 1941 року там розстріляли майже 34 000 євреїв. 

Перший розстріл відбувся 27 вересня 1941 року, коли розстріляно 752 пацієнтів психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, яка розміщувалась безпосередньо біля Бабиного Яру. Точне місце розстрілу невідомо.

   

   Наприкінці вересня 1941 року зондеркоманда захопила дев'ять провідних рабинів Києва і наказала їм зробити оголошення: «Після санітарної обробки всі євреї й їхні діти, як елітна нація, будуть переправлені в безпечні місця…»

  27–28 вересня на стінах будинків, огорожах і стовпах з'явилися оголошення з текстом

українською, російською і німецькою мовами: «Всі євреї міста Києва і його околиць повинні з'явитися в понеділок 29 вересня 1941 року до 8 години ранку на ріг Мельникової і Дегтярівської вулиць (біля кладовища). Взяти з собою документи, гроші, цінні речі, а також теплий одяг, білизну тощо. Хто з євреїв не виконає цього розпорядження і буде знайдений в іншому місці, буде розстріляний. Хто з громадян проникне в залишені квартири і привласнить собі речі, буде розстріляний».

    Маса людей, які рухалися з різних районів міста, зливалася в один потік на вул. Мельникова. У кінці її, біля протитанкового рову, загородженого «їжаками», була поставлена «застава», за якою розгорнута похідна канцелярія. Почергово від натовпу відділяли 30–40 осіб і під конвоєм вели «реєструватися». У людей відбирали всі документи та цінності. Документи в поспіху кидали в мішки, а то і просто на землю, де вони лежали товстим шаром. Потім євреїв примушували роздягатися і через проходи в насипі виводили до краю яру, на протилежному боці якого на спеціально обладнаній дерев'яній платформі сидів кулеметник. Під безжалісний вогонь кулемета поліцаї заганяли палицями розгублених, голих, абсолютно знетямлених людей, не даючи їм схаменутися, зорієнтуватися. Розпачливе ридання, крики поліцаїв, благання про допомогу, прокляття катам, молитви, що заглушувалися веселими мелодіями вальсів з гучномовців, гуркотом літака, що кружляв над яром…

Сирецький концтабір
   За кілька днів після розстрілів Бабин Яр відвідав німецький фотограф Йоганнес Геле. Він зробив світлини того, як солдати СС розбирають речі розстріляних, а військовополонені під їх командою закопують яр.
 Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до визволення Києва від окупації. Зокрема, 10 січня 1942 було страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18 лютого 1943 — трьох футболістів київського «Динамо».
  У 1941—1943 роках у Бабиному Яру розстріляно 621 члена ОУН, серед них і відому українську поетесу Олену Телігу разом із чоловіком. Згідно інших джерел, ув'язнених гестапо також страчувало у приміщеннях своєї установи (вул. Володимирська, 33; нині — головна будівля СБУ), відтак захоронення, як і в часи терору НКВД, здійснювалися, зокрема, на Лук'янівському кладовищі у братських могилах.
  У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру — приблизно від 70 000 до 150 000 осіб. У 1946 на Нюрнберзькому процесі радянською владою наводилася оцінка близько 100 000 осіб, згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва.
  За даними історика, провідного наукового співробітника Музею історії Києва, відповідального секретаря Громадського комітету для вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру Віталія Нахмановича, за весь час німецької окупації у Бабиному Яру були розстріляно 90–100 000 людей, з них приблизно 65–70 000 євреїв.

   Ми зобов’язані берегти пам´ять про Бабин Яр і не допустити повторення подібного пекла у майбутньому.

Інтернет джерело

Пам'ять минулого

 

   Щороку, 22 вересня, ми  відзначаєм День партизанської слави,  вшановуєм учасників партизанського руху, тих, хто наближав Велику Перемогу, проводячи героїчну боротьбу у ворожому тилу. Таке свято було засноване у 2001 році указом президента України для підтримки ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Другої світової війни 1941-1945 рр.

   День партизанської слави - це свято мужніх, сильних духом людей, які не шкодували життя для перемоги над ненависним ворогом. Ні підступною пропагандою, ні  жорстоким кривавим терором, окупантам не вдалося погасити полум’я підпільної партизанської боротьби.

  До цієї знаменної дати, з метою вшанування подвигу партизанів і підпільників у роки Другої світової війни, у бібліотеці для користувачів була оформлена коментована книжкова виставка «Пам'ять минулого»

   

     Для кожного з нас подвиг партизанів та підпільників завжди буде прикладом патріотизму, незламного духу та безмежної любові до рідної землі.

    Вічна пам’ять тим, хто віддав своє життя за свободу і незалежність українського народу.Низький уклін  і щира подяка нині живим героям  за те, що кожного дня наближали перемогу. Ми щиро бажаю всім миру, єдності, сили та стійкості! Слава Україні!Героям слава!

Квадробіка: що це?

 

 Соціальними мережами ширяться відео з гучними заголовками: «Вони вже серед нас». На кадрах добре видно, як підлітки у масках тварин бігають на четвереньках.  Подібні відео були зняті в різних містах України. Вони набирають мільйони переглядів та тисячі обурених коментарів.

  Так,   сьогодні в українському суспільстві набирає обертів квадробіка,   повноцінна молодіжна субкультура.

Квадробіка: що це?
   Квадробіка («квадро» — чотири + «аеробіка) — трендовий виток субкультури, що поєднує фізичну активність та імітацію рухів і звуків свійських і диких тварин. Основне у квадробіці — пересування на чотирьох кінцівках та виконання трюків — стрибки через перешкоди, швидкий біг. Усе це потребує від квадроберів витривалості, тренування балансу та координації.
Згадаємо своє дитинство… На свята ми ставали котиками, мишками, зайчиками, білочками, ведмедиками і т.д. А  зараз це — найгарячіший і цілорічний фітнес-тренд серед дітей і підлітків.

Які переваги та недоліки в цієї дивацької субкультури і що найбільше лякає батьків у квадробінгу?

    Квадробічний рух започаткував японський спринтер Кенічі Іто. Він ще з дитинства потерпав від булінгу однолітків, які дражнили його «мавпенятком». Але вирішив не боротися проти прізвиська, а навпаки — максимально підіграти цьому образу й зробити його своєю перевагою. Він довго вивчав рухи мавп і став автором методики пересування на чотирьох кінцівках. Авжеж, пан Кенічі Іто за найменшої нагоди відтреновув свої «мавпячі скіли» та навіть ночував кілька днів в ізоляторі після затримання поліцією — його ідентифікували як психічно нестабільну особу. З того часу він намагався тренуватись у безлюдних лісах, але й там його мало не застрелив мисливець, прийнявши за дикого кабана. А вже у 2008 році «спортсмен-мавпа» легітимізував своє захоплення. І зафіксував його у Книзі рекордів Гіннеса, подолавши стометрівку на чотирьох всього за 18,58 секунди. З того часу в японця з’явилось чимало послідовників, а спортивний рух, що імітує поведінку тварин, швидко ширився світом. З’являлися нові трюки й рекорди, ролики про квадроберів, які агітують «за повернення до еволюційних коренів бодай через рух» збирали мільйони переглядів.

У чому суть тренування у стилі «квадробіка»?

   Квадробіка — це, передусім, спосіб тренування, а не знімкування потенційно вірусних тіктоків. Цей незвичний спосіб привести тіло в тонус поєднує елементи аеробіки та калістеніки. І якщо про аеробіку чули всі, то щодо калістеніки є деякі питання. А це — фізичні вправи на роботу з вагою власного тіла, що зародились ще в Стародавній Греції та мали на меті підготувати воїнів до боїв. До прикладу — рух на чотирьох кінцівках, що імітують рухи ведмедя. Або вправа, коли людина намагається швидко пересуватись на чотирьох кінцівках і живіт при цьому направлений вгору, — саме такий рух готує бійців до ситуацій, коли вони можуть опинитися на спині і потрібно швидко підвестися із цієї позиції. Елементи квадробіки вже багато десятиліть використовують у бойових мистецтвах — від змішаних єдиноборств до бразильського джиу-джитсу та капоейри.

У чому різниця між квадроберами і фурі?

   Частенько люди плутають субкультури квадроберів та фурі. Насправді, рух фурі (їхня назва походить від англійського слова «пухнастий») виник значно раніше за квадроберський — у другій половині 20-го століття, і в Україні відомий понад 20 років. Його характерна ознака — перевдягання у тварин — героїв мультфільмів, коміксів, книг. Їхні персонажі мають «людські» характеристики: міміку, прямоходіння, інтелект. Фурі не виконують жодних спеціальних вправ, на відміну від квадроберів. Цікаво, що представники фурі — це, в основному, дорослі, для яких це своєрідне хобі з театральним нахилом, а не спосіб екстравагантно заявити про себе в соцмережах. До прикладу, європейська спільнота фурі Eurofurence зібрала понад 40 тисяч євро та у 2023 році задонатила ці кошти на рахунок української організації захисту тварин UAnimals.

Яку атрибутику використовують квадробери?
    Учасники модного руху часто перевдягаються у представників фауни й замовляють в онлайн-магазинах маски котів, собак, вовків, ведмедів, а ще — пухнасті хвости, рукавички-налапники. Популярними варіантами є перевдягання у м’які комбінезони з каптурами-мордочками різних тварин чи використання в образі деталей, що імітують мавпу, лева, зайця абощо.
Що викликає занепокоєння у батьків, коли дитина займається квадробінгом?
    Це абсолютно нова субкультура в українському просторі, тож викликає у батьків як легке занепокоєння, так і відвертий страх і супротив. Олії у вогонь підливає обговорення в соцмережах випадків агресії квадроберів — мовляв, підлітки в костюмах накидаються на перехожих, імітуючи агресивних диких тварин. А деякі діти й тинейджери буцім-то настільки вживаються у роль тварин, що зважуються на дегустування собачого чи котячого корму, носіння ошийників. Але все вищеописане — радше, рідкість і крайнощі.

Квадробінг — не психічне захворювання і не відхилення

    У всі часи були субкультури, до яких дітям цікаво долучитись та відчути приналежність до тих чи тих цінностей, спробувати вжитися в роль і стиль, притаманні певній спільноті. Це про пошук ідентичності, свого місця у соціумі, про відчуття себе частиною чогось більшого, та ще й в оточенні однодумців. Мало яка субкультура не лякала батьків: дорослі не розуміють до кінця, «що за цим стоїть». І часто помиляються, забороняючи дитині приєднуватися до спільнот, мовляв, «їх там чекає щось жахливе, і взагалі — це якось ненормально виглядає».

   Ось і історія нової субкультури квадроберів говорить нам про те, що нічого протизаконного чи «божевільного» в ній немає, її корені ростуть з Японії, а музику та візуальний контент цієї країни сучасна молодь просто обожнює! Насторожують лише поодинокі випадки агресії з боку учасників спільноти, про які є згадки в ЗМІ та соцмережах.

    Серед головних ознак того, що щось «йде не так» — нанесення шкоди собі чи іншим людям (самоушкодження, масові бійки, агресивні страйки тощо), пропаганда, обов’язкова умова вживання будь-яких речовин, відсутність права вибору дитини в певній групі, а також об’єднання через ненависть і інші сильні негативні відчуття до когось поза межами субкультурної групи.

   Але ж ми з вами пам’ятаємо, що будь-які насильницькі дії — це погано, незважаючи на те, хто виконавець — людина у звичайному вбранні чи школяр із вушками та котячим хвостиком.

    Із цим можуть стикатися діти, які шукають «порятунок» через можливий булінг, нестачу друзів або їхню відсутність, складнощі в стосунках із батьками. Дорослим потрібно з’ясувати, яку потребу «закриває» дитина. А далі — налагоджувати стосунки в родині, аби у дитини не було потреби шукати «безпечне місце» і підтримку на вулиці.

  Як і дорослі, не всі діти вміють проживати внутрішню напругу екологічно і вчиняють акти агресії. А субкультура дає змогу «прикриватися маскою гри». Та й загалом, градус агресії зростає в українському суспільстві, це вельми поширене явище у країні, яка проживає війну.

 

  Щодо ролей, які диктує та чи інша субкультура. Не страшно, що йдеться про переодягання в костюми тварин, імітацію їхніх рухів. Хтось «грає» в класі у «драма-квін», хтось — в «експерта». Тож у ролі тваринок нічого поганого немає. Особливо зважаючи на те, що грають у квадроберів молодші підлітки та молодша школа — старшим дітям це не так цікаво. Бажання наслідувати тварин — не психічне захворювання і не відхилення. Батькам треба більше почитати про цю течію, обговорити цікаві моменти з дітьми — це хороший крок до формування атмосфери довіри. А якщо ви й досі дуже непокоїтесь, є хороша новина: участь у субкультурах це, зазвичай, ненадовго. Тож наберіться терпіння, є всі шанси, що це скоро мине, якщо не протистояти і не забороняти.

Джерело:
https://osvitoria.media/
https://ursamedia.com.ua/
Інтернет джерело
 

До зустрічі в джунглях...

     В цьому році виповнюється 130 років з часу виходу з друку (1894) збірки популярних оповідань відомого англійського письменника і поета  Р. Кіплінґа «Книга джунглів» і «Мауглі - людина з «Книги джунглів».

  Книжка складається з декількох оповідань в повчальній манері. Головні герої — тварини, а в більшості розповідей розповідається про Мауглі (Моуглі) — людське дитинча, виховане вовками. Кожна оповідь закінчується віршом-поемою.

У цих книгах поєднані поезія і проза, автор стверджує ідею гармонії людини і природи.

До цієї дати в бібліотеці оформлена виставка-вікторина «Мауглі - людина з «Книги джунглів».

Запрошуємо вас, юні читачі,  до нашої бібліотеки. На вас чекають чудові книги відомого англійського письменника Р.Кіплінга. До зустрічі в джунглях.