День пам'яті жертв Голокосту

 

Голокост нам треба пам’ятати,

Адже пам'ять – то є наша совість.

Помилок таких не допускати,

Не писати геноциду повість.

 Сьогодні, 27 січня у всьому світі відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Саме в цей день у 1945 році радянська армія звільнила в'язнів концтабору Освенцим (Аушвіц-Біркенау). Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту був заснований у 2005-му році спеціальною резолюцією ООН.Голокост - (гр. спалений цілком) загибель значної частини єврейського населення Європи (понад 6 млн) протягом 1933-1945 pp. У роки війни нацистами було створено 22 табори смерті. Один із найвідоміших і найстрашніших - Освенцим (Аушвіц).

 В бібліотеці до Міжнародного дня пам’яті жерств Голокосту відбулось читання  та  обговорення книги Т.Боровського «У нас, в Аушвіці». 

 Важко сприймається оповідання. Значною мірою воно автобіографічне. У роки Другої світової війни автор був в’язнем німецько-фашистських концтаборів.

  

 Користувачів жахають будні табірного комплексу Аушвіц-Біркенау. До страждань, смерті, крематоріїв, газових камер, мертвих дітей, жінок, до щоденних людських драм та трагедій - як звикнути до такого? Виявляється, просто. Хочеш вижити - звикнеш, пояснює автор.

  

 Також діє книжкова виставка  «Горить свіча і пам’ять полум’ям тремтить». Матеріали, які представлені на виставці, розповідають про сумні сторінки історії людства – геноцид єврейського народу. Роки Голокосту –  країни  смерті, забути неможливо.

    За даними Енциклопедії Голокосту, загинуло до 3 млн. польських євреїв, 140 тисяч євреїв Литви, 70 тисяч євреїв Латвії ; 560 тисяч євреїв Угорщини, 280 тисяч євреїв Румунії, 140 тисяч євреїв Германії, 100 тисяч євреїв Голландії, 80 тисяч євреїв Франції, 80 тисяч євреїв Чехії, 70 тисяч євреїв Словенії, 65 тисяч євреїв Греції, 60 тисяч євреїв Югославії. В Білорусії було знищено біля 800 тисяч євреїв.

   В Україні єврейський геноцид носив особливо жорстоку форму.
Загальна кількість загиблих українських євреїв можна оцінити приблизно в 2 млн. чол. У цілому Україна втратила близько 70% довоєнного єврейського населення.
В Україні фашистами було створено 50 гетто. Гетто — спеціальні поселення для євреїв, відокремлені від зовнішнього світу, з жалюгідними умовами життя для подальшого їх повного винищення.

У листопаді 1941 р. у Львові було відведено окрему ділянку міста для створення ґетто. Одночасно постали ґетто в інших містах і містечках Галичини. «Остаточне вирішення» єврейського питання відбувалося у таборах і ґетто Дрогобича, Борислава, Тернополя, Болехова, Сколе, Стрия, Камінки, Винників, Острова, Зборова, Куровичів, Яктрокова, Ляцків, Плугова, Козака та ін. населених пунктів. Загалом жертвами нацистської політики Голокосту в Галичині стали 610 тис. євреїв.

 Величезною братською могилою представників різних народів став Бабин Яр у Києві, де з 29 вересня до 3 жовтня 1941 р. спеціальні команди нацистів вбили понад 52 тис. євреїв, українців, поляків, білорусів, циган і росіян. 

  Весною 1942 р. починає діяти Сирецький концтабір. Бабин Яр став останнім місцем і для його численних ув’язнених. Бабин Яр – некрополь для близько 220 тис. цивільних громадян та військовополонених.

 Окрім того існували й інші «Бабині Яри» на теренах України: у Дробицькому Яру в Харкові – 30 тис. загиблих, у Доманівці й Богданівці на Одещині – 50 тис.
 Одним із перших актів катастрофи на окупованих німцями українських теренах стала «Бердичівська трагедія». У цьому містечку протягом серпня-листопада 1941 р. було розстріляно, закопано живими і напівживими близько 30 тис. місцевих євреїв.
     

 А табір смерті Освенцим сьогодні став Державним музеєм Аушвіц - Біркенау. Його створено для того, щоб світ пам'ятав про звірства нацистів. Це був найбільший комплекс, де здійснювалося масове знищення людей. 

    Сьогодні Аушвіц - місце паломництва, куди щорічно приїжджає до півмільйона людей.
  Переважно це поляки, американці, німці, але більша частина з них — євреї. Символом єврейського Опору стало повстання у Варшавському гетто, яке розпочалося 19 квітня 1943 року. До його річниці щорічно відзначається День пам'яті євреїв - жертв нацизму та героїв Опору. Повстання тривало кілька тижнів, майже всі його учасники загинули зі зброєю в руках. Успішним було повстання і втеча кількох сотень в'язнів з табору смерті Собібор на чолі з радянським військовополоненим, євреєм А. Печерським. Збройний опір і пагони в'язнів існували і в Мінському, Каунаському, Білостоцькому і Віденському гетто. Єврейські партизанські загони і групи загальною чисельністю близько 30 тисяч людей боролися проти фашистських зайд у лісах Білорусії, Литви та України. Півмільйона радянських євреїв воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни.

   Виступаючи 14 листопада 1941 року по радіо, прем'єр-міністр Англії Уїнстон Черчіль сказав: «... Ніхто не постраждав жорстокіше, ніж єврей, на тіло і душу якого випало невимовне зло гітлерівського порочного режиму. Єврей прийняв на себе перший удар нацистського наступу на принципи свободи і людської гідності. Він ніс і несе на собі тягар, який може виявитися непосильним. Однак ... він не втратив волі до опору. Безсумнівно, в День Перемоги страждання єврея і його роль у цій боротьбі не будуть забуті». А в липні 1944 року, у доповіді про Аушвіц, Черчіль заявив: «... Немає сумнівів, що це найжахливіший злочин, вчинений в історії цього світу, і його було скоєно наукової машиною номінально цивілізованих людей ..., однією з провідних націй Європи. Зрозуміло, що всі пов'язані з цим злочином, ... здійснюючи бійню, мають бути відправлені на смерть».

 

 Сьогодні наше покоління немає лише акцентувати увагу на страхіттях Голоксту. Ми не можемо його відчути всім єством, як ті, хто вижив у страшні лихоліття. Ми маємо винести уроки.

 

 

 

 

 Людство мусить не забувати про мільйони ні в чому неповинних євреїв і представників інших меншин, про чоловіків, жінок і дітей, яких було знищено варварськими методами, і віддавати їм належну шану. 

Інтернет джерела