З Днем вишиванки!

А українська вишиванка — диво,

У ній народу код, його душі.

І кожному в ній зручно і красиво,

Вдягнути ж вишиванку поспіши.

Н. Г. Красоткіна.
 Вдягни свою чудову вишиванку 

   

   Щороку в Україні у третій четвер травня відзначають День вишиванки. У цей день прийнято одягати вишиванку і в такому вигляді відправитися у звичних справах. Цього  року День вишиванки припадає на 20 травня.

   

  

 Українці здавна шанують вишиванку і вважають її сімейним оберегом. Деякі дослідники вважають, що історія вишиванки починається з вишитого одягу скіфів, які жили на наших землях у далекі часи. Раніше процес виготовлення вишиванки був досить трудомістким: спочатку ткали лляну тканину, потім її вибілювали, шили та вишивали. Дівчата, які готувалися до шлюбу, мали наготувати певну кількість сорочок (їх могло бути понад 100). Під час вишивання дівчата й жінки обов’язково співали й молилися.

  Звідси і ставлення до вишиванки як до святині, у яку вкладено багато зусиль і жіночої праці, надій та сподівань. Українці завжди вірили в те, що кожен елемент вишивки на сорочці має своє сакральне значення, що то є оберіг для людини. Тут усе символічне, та має особливе значення: чиї руки вишивали сорочку, які використовувалися візерунки, кольори вишивки. З особливою любов’ю вишиваночки-обереги готувалися для майбутніх новонароджених. Взагалі, вишиванка — це не просто одяг, це молитва без слів, душа нашого народу.

       Для нас же вишита сорочка нині стала тим символом, що з’єднує націю. Ідея свята вишиванки належить студенці Чернівецького університету Лесі Воронюк, яка запропонувала студентам в один день одягнути вишиванку. Спочатку у флешмобі взяли участь лише кілька викладачів та студентів. Але поступово до святкування підключилися всі небайдужі до долі країни.

 

У XVII ст. вишивка збагатилася рослинним орнаментом. З XVII-XVIII ст. до сьогодні збереглася достатня кількість оригінальних пам’яток народної вишивки.

Цікаві факти про українську вишиванку

•             Українська вишиванка має надзвичайно давнє походження. Численні дослідження свідчать, що вишите вбрання створювали ще до VI ст.. Проте, зразки української вишивки з тих часів, на жаль, не збереглися.
•      Вишивати національний одяг бралися тільки жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику, а вишиванка символізувала добро, вірність та любов. Це ремесло матері передавали своїм донькам, бабусі, онукам.
•         Вишивка хрестиком є найпопулярнішим швом, який використовують не лише у вишиванках, але й у інших вишитих виробах. Найчастіше хрестиком виконували елементи рослинного та геометричного характеру.
•    Першим почав носити вишиту сорочку з костюмом у будні і свята наш знаменитий письменник і поет Іван Франко.
•  Наприкінці 19-го століття завдяки альбому українського одягу, що випустила Олена Бджілка, вишиванки стали знаними й навіть популярними у Європі. Елементами українських візерунків і зараз прикрашають свої колекції відомі будинки моди — Гальяно, Дольче й Габбана, Валентино, Гуччі.
•    У кожному регіоні України техніка вишивання, орнамент, традиційні кольори, якими вишивають сорочку є різними.
•          Найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зареєстрована у 2011 році у місті Рівне. У День Незалежності на центральний майдан міста прийшло 6570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у Книзі рекордів України.
•     Першим українським телеведучим, який з'явився в прямому ефірі у вишиванці став Андрій Шевченко. 21 листопада 2004 року чоловік відкрив телемарафон "Ніч виборів" на "5 каналі" у вишиванці з косівським орнаментом. Згодом його підтримали інші телеведучі, актори, співаки.
•    Сьогодні найбільш розповсюджені вишиванки білого кольору. А, наприклад, вишиванки чорного кольору у давнину одягали виключно чоловіки. Сині вишиті сорочки було прийнято одягати жінкам, що вже не планували народжувати, або ж маленьким дівчаткам.
•      Орнаменти з вишивки з кожним днем стають все більш популярними. Сьогодні їх втілюють не лише на сорочках, але й на будь-якому сучасному вбранні, на автомобілях та навіть "викарбовують" у вигляді татуювання.
• 

Миколаївська область

    Сорочки різного крою мали різноманітні горловини — з вузьким або широким коміром-стійкою, з викінченням стійки призбираною шлярочкою, з викладеним комірцем та інші. Своєрідність вишиванкам надавав чотирикутний виріз навколо шиї та рукави, який шили прямими з вільним викінченням, без зборок у зап’ясті. Барви — червона, чорна та іноді сіра, сіро-блакитна.

      Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код.

     День вишиванки

День вишиванки. Це великий день,
Бо люди згадують сім’ю, родину.
Як шила мати і вела пісень,
Сорочку гарну вишивала сину.
Лягав собі узор на полотні,
А мати шила і думки вплітала.
Так долю вишивала день при дні,
Щоб добра доля сина не минала.
А як же вишивала рушники
І дарувала дітям на дорогу…
Щоб діти подолали всі шляхи
Й верталися до рідного порогу.
В тих вишиванках думи і пісні,
Про щастя мрії, туга за синами,
Тривога вічна, гарні дні ясні,
До Бога звернення — молитва мами.
 
Надія Григорівна Красоткіна

 

Джерело:
Інтернетресурси