Ім’я в літопису краю (ІІ ч)

Цікаві факти з біографії господаря Коблеве

Отже, продовжуємо наше знайомство з Хомою (Томасем) Олександровичем Кобле, на честь якого перейменовано с.Троєцьке

 в Коблеве.

  Фома Олександрович Кобле (Томас Коблі, англ. Cobley, 1761, Девоншир - 13 квітень 1833) - російський військовий і державний діяч, англієць за походженням.

Кобле  народився в Англії, в графстві Девоншир, і носив ім’я Томаса Коблея. В 11 років хлопчик і його 8-річна сестра Генрієтта залишилися сиротами і виховувалися у британського консула в Ліворно. Потім  малолітніх дітей забрала до себе їх старша сестра - місіс Партридж, яка проживала в Італії. Там стався доленосний випадок, який вніс докорінну зміну в житті молодих британців.

    І виною цьому був російський адмірал Микола Семенович Мордвинов, який в 1794-1799 займав пост головного командира
 Чорноморського флоту і портів, адміралтейство яких знаходилося в Миколаєві.

   Одного разу, командуючи вітрильником, в супроводі допоміжних суден, він прибув до Італії, тут він і побачив красуню Генрієтту, якій запропонував стати його дружиною. Вона дала згоду командиру російської флотилії Миколі Мордвинову і поїхала з ним до Росії. 

Тоді ж з нею поїхав і її брат Томас Кобле.

У 1783 році Томас вступив на військову службу, отримав  російське підданство і став Хомою Олександровичем Кобле, але при цьому до кінця життя не міг позбутися від британського акценту.

     Одеський краєзнавець О.І. Губар розглядає його прізвище в етимологічному зв'язку з назвою човна, з чого робить висновок: предки Кобле займалися рибальством, будучи  уродженцями прибережного району.

Служив капітаном з камергерів Польського двору. У 1788 році, 9 листопада, переведений в секунд-майори в Приморський Миколаївський гренадерський полк.

У царювання Катерини II брав участь у Другій Турецькій війні, спочатку на гребному флоті під Очаковом, під начальством адмірала Мордвинова, а потім у складі Молдавської армії, при переправі через Дністер і Дунай. Був при взятті Бендер і Аккермана. А  при штурмі Ізмаїла, під час переправи через Дунай «секунд-майор Кобле, підходячи під ворожими пострілами, уламком, відбитим з гармати у Лансона, поранений в шию, скинутий у воду, і звідти  витягнутий і, не дивлячись на це все, кинувся на берег перший, де зустрівся з ворогом, який мав намір відбити батарею, і, з відмінною хоробрістю відбив оного». 

Брав участь у знаменитій перемозі при Мачині. 31 березня 1792 р удостоєний ордена Святого Георгія 4-го ступеня № 918 (492) «За відмінну хоробрість, надану при взятті приступом фортеці Ізмаїла та за героїчну участь у військових битвах з Осьманською імперією» Фома Олександрович отримав 12 десятин, тоді ще диких і незайманих, земель на лівому березі Тилігульського лиману. У 1798 році, у "Атласі Новоросійської губернії", нове поселення в долині балки Малий Царіголец біля Тилігульского лиману позначено як слобода Коблієвка (Анатоліївка)

  В 1793 р переведений прем'єр-майором у Смоленський драгунський полк, де 29 січня 1794 р переведений в підполковники; на початку наступного року перейшов в Сумський легкокінний полк, а 8 квітня 1796 року - в Таврійський кінно-єгерський.

10 січня 1798 переведений в полковники, 8 січня 1799 року - в генерал-майори і 8 червня звільнений у відставку. Прийнято знову на службу 27 грудня 1801 р призначений комендантом в Одесу і шефом Ладозького піхотного полку. 

       Особлива сторінка його біографії - самовіддана боротьба з жахливою чумною епідемією

1811-1812 років, що забрала життя кількох тисяч городян, в тому числі - майже всіх лікарів, фельдшерів, фармацевтів, аптекарів.

До 16 листопада хвороба забрала вже 1720 чоловік, але кінця епідемії не було видно. До 31 грудня 1812 року в місті захворіло на чуму 4038 людини, померло 2632, тобто Одеса втратила кожного 9-го свого жителя.

 Це саме Кобле входив з Дюком в зачумлені будинки, підбадьорюючи громадян Одеси і забезпечуючи їх всім необхідним.

Герцог де Рішельє, Одеський градоначальник, а Х.О.Кобле, комендант  Одеси, зважилися на крайні заходи - загальний карантин. За їх наказом були спалені всі підозрілі і  землянки, які зазнали хвороби, особливо наповнювали Карантинну і Військову балки. 

В Одесі, на базі старої фортеці, яка вже втратила своє значення, створено Одеський карантин, а прилеглу частину бухти перетворено на Карантинну бухту для новоприбулих вітрильників і суден. Також створено міську інфекційну лікарню, тепер відому під назвою Циркульний корпус .

З  ініціативи Томаса Кобле було створено «чумне кладовище», відоме як «Чумка».

Під спалення потрапив і будинок  Тройницького Г. У. - героя  Вітчизняної війни 1812 року,  дворянина, майора Ладожського піхотного полку. Виручив Мотрону Хомівну хрещений батько старшого сина Олександра, генерал-майор Фома Кобле, який тривалий час був шефом Ладозького полку, де служив Григорій Тройницький.

Генерал не тільки допоміг вдові героя Вітчизняної війни з новим житлом, а й сприяв через герцога де Рішельє про виділення родині Тройницького щорічної пенсії в сумі 434 рубля [Картелян О. представник роду Тройницькіх у науковому та суспільному житті Російської імперії Другої половини XIX ст.)

 Таким чином, завдяки заступництву Томаса Кобле, дітям Тройницького, які залишилися без батька, було уготовано прекрасний початок службової кар'єри. Обидва брата, Олександр і Микола Тройницького, стали вихованцями Рішельєвського ліцею.

      У самій безнадійній ситуації Кобле не тільки залишався незворушним і діяльним, він умів піднімати настрій, надихати соратників власним куражем, веселив ближніх забавною іноземною пісенькою, солоним анекдотом і самою фразеологією і артикуляцією - Ф. А. говорив по-російськи з дивовижно зворушливим акцентом.

    Судячи з дуже теплих спогадів сучасників (Огюста де-Лагард, Марії Холдернесс і багатьох інших), мужність і весела відчайдушність поєднувалися в ньому так само, як в характері легендарного одеського каламбуриста, австрійського консула фон Тома. Кобле любив дуріти, розігрувати з себе простакуватого шотландця. Треба думати, ця роль була обрана їм не випадково - відносини Росії з «володаркою морів» залишали бажати кращого, і англієць вважав за краще іронічно камуфлювати.

      У 1816 році він отримав особливу нагороду « Найвища милість за труди з припинення в 1812 р колишньої в Херсонській губернії «зарази» (чуми)» і нагороджений орденом св. Анни 1-го ступеня.

 

     За участю Кобле було вирішено побудувати в Одесі резиденцію військового коменданта і гауптвахту, закласти перший - ще дерев'яний - маяк.

 

В кінці серпня Одесу залишив її перший градоначальник Дюк де Рішельє. Він виїхав з Одеси з однією тільки валізкою, в якій лежали парадний мундир і два костюми.

  Разом з одеським губернатором - герцогом де Рішельє - командир гарнізону Кобле доклав чимало зусиль, щоб Одеса перетворювалася на найважливіший торговий порт на Чорному морі.
     А через місяць - 26 вересня 1814 року тимчасовим керівником міста став військовий комендант генерал-майор Фома Кобле.
 Він виконував обов'язки градоначальника між правлінням герцога Рішельє і графа Ланжерона.
   Через хворобу був 8 лютого 1819 звільнений від служби в чині генерал-лейтенанта з мундиром і пенсією. У його честь названі наше село Коблеве та вулиця в Одесі.

За заслуги

     З огляду на його заслуги на війні, за старанну службу йому заповідали 12 тисяч десятин землі на лівому березі Тилігульського лиману, розташованих недалеко від Чорного моря. Коли в 1794 році почалося будівництво Одеси, Томасу Олександровичу виділили декілька земельних ділянок для забудови власних будинків.

   У центрі міста Одеса є Садова вулиця. Справа в тому, що в цьому кварталі генерал мав свій сад, який пізніше знищили, а звільнену земельну площу зайняли будинки. Вулиця Торгова стала називатися так тому, що тут розташовувалася мережа магазинів, що належать Кобле.

    Не випадково з'явилася назва вулиці Дворянська. Фома Кобле був ще і ватажком одеського дворянства, а до цього - предводителем дворянства всієї Херсонської губернії. Природно, всім зрозуміло походження вулиці Коблевська.

   Томас Кобле був не з тих, хто міг спокійно вести життя у відставці. Треба було відроджувати і освоювати цілинні родючі землі на березі лиману. Як стверджують його сучасники, Кобле був успішним землевласником. Прагнув впроваджувати в краю нові досягнення в підвищенні родючості землі, застосовувати нові сорти і культури для півдня України.
     Станом на 1886 рік у містечку  Троїцьке Тузлівської волості Одеського повіту Херсонської губернії мешкало 586 осіб, налічувалось 95 дворових господарств, існували православна церква та 2 лавки.

 Далі буде…