Ім’я в літопису краю (І ч)

Ім’я в літопису краю

(до 260 -річчя від дня народження
 Хоми Олександровича Кобле)
 

Цікава історія заснування нашого села Коблеве. 

    На теперішній території  Коблівської сільської ради у ХVІІ- ХVІІІ століттях був розташований турецький пост. У  1787—1792 роках відбулась російсько-турецька війна. Російські  війська, під командуванням генерал-фельдмаршала Суворова, здобули у 1788 році  фортецю Ачи-Кале (Очаков). Потім війська повернули на  Хаджибей (Одесу). Дійшли вони до Тилігульського  лиману, на східному березі якого стояв турецький пост. 

Суворовський генерал Г.Волконський, в 1787-1791 роках під час Другої російсько-турецької війни командував 1-ю дивізією в складі Української армії генерал-фельдмаршала графа П. А. Румянцева, висказав свою думку, що у цього місця  є велике майбутнє. Солдати його стали називати Постове. В записах воно згадується як Турецький пост. Г.Волконський  дозволив своїм важкопораненим солдатам і інвалідам поселитися на березі Тилігульського лиману в межах Постового. Солдати Волконського селилися  по  праву сторону  дороги  «як їхати на Хаджибей».

       Всі останні селилися по ліву сторону. Далі на території села з'явилися поселенці, які були  вихідцями з Курської, Орловської, Воронезької губерній та середнього Поволжя, котрі займалися скотарством, рибальством та вівчарством і мешкали у землянках та глиняних хaлупах. За наказом уряду Катерини ІІ селян заселяли на необжиті землі Причорномор'я.

      

Жителі Постового скаржилися, що немає церкви та школи. Як правило, школи при церквах. Князь Волконський написав прошення до Херсонської єпархії, щоб побудували в Постовому церкву, але й сам виділив для цього певну суму золотом.  На   посвяченні  церкви був   присутній та проводив літургію архієпископ Амвросій. Сталося це  на велике свято Трійцю,  то й село стали називати 

Троїцьким.Та князь Волконський був уже літнім і   вирішив здати  землю в державний  банк. Це ж зробив   і той пан, який мав земельну ділянку по лівій   стороні від дороги.

Вся ця земля  дісталася іншому  володареві, коменданту міста Одеси,  Хомі Кобле.З огляду на його заслуги на війні, за старанну службу йому виділили 12 тисяч десятин землі на лівому березі Тилігульського лиману, розташованих недалеко від Чорного моря. Тут він мав  власний будинок, конюшню, слуг.   Хома Олександрович гарно відносився до своїх селян.

   Також він дозволив на своїх землях селитися селянам-втікачам, відставним українським козакам.

 В дельті Тилігулу простягалися родючі землі і пан наказав керуючому видати селянам низинну землю для влаштування городини. Був там і панський город, який обробляли всією громадою для вирощування “земляних яблук” помідорів ( на той час ще ніде не садили поблизу Одеси і, навіть, по Україні помідори, насіння Кобле одержав з Італії). 

     Кілька років до міста Одеси йшли цілі валки підвід, навантажені помідорами, роблячи добру послугу місту.  Базарні ряди червоніли помідорами, досить їх було і в ресторанах, бакалійних лавках.                                                                                                                                                                                                                                                       

     Отже село Троїцьке було перейменовано на Коблеве в честь власника земель. Тут під кручами і нині є своєрідний коблевський Крим, якщо взимку в Коблеве мінус 20 градусів, то на долині всього мінус 2-3 градуси.

     Поселення швидко розвивалось, податками не обкладалось, але генерал Кобле був господарем земель недовго, так як скотарство давало малі прибутки, а помідори через три роки почали висівати і в Молдові по дністровських степах. Він продав свою власність поміщику Бродському, який обкладав селян податками та експлуатував їх разом з іншими поміщиками.

 

Так, хто ж він, Хома Кобле, що в честь нього перейменовано село Троїцьке?

Відповідь на це питання читайте в слідуючій публікації.