Дзвони 33-го

Ні труни, ні хрестів І ні тризни!

Прямо в яму, На віки-віків!

Чорна сповідь Моєї Вітчизни

І її затамований гнів.

            А. Листопад

Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно — надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи!

 26 листопада в нашій державі відзначається День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. Народ України схиляє голову перед трагічною сторінкою свого життя. 1932 рік… тридцять… чорний рік.

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 — 1933 років. Кожен з нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок — Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв.

В цей день біля Пам’ятного знака жертвам голодомора за  участю  представників громадськості, органів місцевого самоврядування,  духовенства  відбувся урок історичної правди "Не гасне свічка пам'яті народної". Перед присутніми виступили представники  сільської ради Громова З.В. та Швидка Т.В., 

вчитель історії Афанасьєва С.С. та учні  Коблівської ЗОШ І-ІІІст.

Заупокійну панахиду  за  жертвами голодоморів  відслужив  отець Анатолій, покладено квіти, запалено свічку пам’яті,

В бібліотеці до Дня пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років  в Україні проведено огляд літератури «Над білим янголом скорботи, незгасний духу смолоскип» та оформлено виставку «Розгойдані дзвони пам’яті». 

Бібліотекар ознайомила присутніх з книжковими виданнями, в яких міститься інформація про страшні роки голодомору в Україні.