З Масляною Вас!

       

Сьогодні почалась  Масляна неділя     (інші локальні назви Масниця, Пущення, Запусти, Колодій, Заговини, Сирний, Бабське свято, Загальниця, Ніжкові заговіни тощо)  – древнє слов’янське свято на честь весни та пробудження природи, яке християнство традиційно долучило до свого календаря – і тепер Масляна святкується у тиждень перед Великим постом. Автентично Масляна святкувалась на Весняне Рівнодення (або за іншою версією 1 березня, в день початку весни) два тижні – тиждень до та після 21-го березня. Цього року  Масляну святкують з 16 по 22 лютого.

  Незважаючи на суперечки в Україні навколо Масляної - що це язичницьке свято, що воно не українське - ми з задоволенням святкуємо це чудове свято. Їмо млинці, пробачаємо один одного в Прощену неділю, спалюємо опудала, зустрічаємо весну.

Масляна - це, насамперед, ситна їжа. Тому немає нічого неправильного в тому, щоб у цей час поласувати, скуштувати щось смачненьке і не відмовляти собі ні в чому. У традиційному побуті завжди вважалося, що людина, яка погано і нудно провела тиждень, буде невезучою протягом усього року. Початок Масляної коливається від 3 лютого до 14 березня. 

Протягом Масляної проводились різноманітні обряди, гостини, гуляння.

 

Молодь, приміром, в складчину влаштовувала вечорниці, де під час гулянь "для науки" прив'язували колодки-поліна тим парубкам і дівчатам, які не одружилися в попередні м'ясниці (період від Водохреща до Масляної). Щоб відкупитись від молодіжної громади "винуватці" ставили могорич. За іншим звичаєм, у понеділок Масниці заміжні жінки ходили по домівках та прив’язували „колодки” тим матерям, котрі не поодружували своїх дітей  (звісно, тих, котрі вже були „на порі”) впродовж останніх м’ясниць.
В інших регіонах наряджали таким чином „стару бабу”, з якою всі танцювали, а потім проводжали з хати в сіни, а звідти заводили перевдягненого „старого дідуся”, що символізувало проводи Масляної і зустріч Посту: "Масляна, Масляна, яка ти мала, - якби ж тебе сім неділь, а посту одна", - жартували люди. 

  Заміжні жінки влаштовували складніший обряд „колодкування”: жінки йшли до

корчми або збиралися в когось у хаті й приносили із собою "колодку” - невеличке поліно, яке обвивали полотном, прикрашали стрічками, паперовими квітами. Одна з жінок імітувала народження з поліна Колодія й з цього моменту веселе святкування вечорами тривало цілий тиждень, бо ж у понеділок „колодка” „народилася”, у вівторок — „хрестилася”, у середу відзначали „похрестини”, у четвер „колодка” „помирала”, у п’ятницю її „ховали”, а в суботу — „поминали”. І попри ці сумні пригоди з "колодкою”, веселилися цілий тиждень однаково. В цілому Масляна неділя вважалася жіночим святом, хоча участь у ньому могли брати і чоловіки, які мали відборговувати свою участь грошима чи горілкою.

Обрядова їжа на Масляну - вареники з сиром і сметаною, гречані млинці. Оскільки вареники цього тижня годилося варити щодня, то й приповідка народилася: "Вареники доведуть, що і хліба не дадуть”.

Кожний день Масляниці має певне символічне значення або назву та власні цікаві звичаї. 

В Україні останній тиждень м'ясниць носив кілька назв - "Масляна", "Сиропусний тиждень", "Пущення", "Загальниця", "Ніжкові заговини", "Колодій".  

Зустрічний або переломний понеділок

  У понеділок жінки ішли до корчми, де і розпочинали свято Масляної. Якщо ж до їх компанії хотіли долучитись чоловіки, то їм на шию чіпляли колодку, зняти яку можна було лише поставивши могорич. В цей день люди влаштовували веселі гойдалки, спуски на санчатах з гірки                                                                 

                       Вівторок

  Знову жіноче гуляння в шинку і веселі забави. Також у вівторок ходять у гості,

парубки виглядають наречених, а дівчата суджених.   

                       Середа

В середу тещі частують своїх зятів млинцями.

                   Широкий четвер

  В цей день не можна було шити та прясти. У давнину, у четвер, проводили кулачні бійки. Усі вибиті зуби чи зламані ребра вважалися на “добру подію”.

                   П’ятниця

  В п’ятницю був день тещі – зять запрошував тещу та пригощав млинцями, катав на санях по дорозі, і взагалі – догоджав тещі чим міг.

 

Субота

 Цей день Масляної не позначений особливими обрядами. Традиційні гуляння та веселощі.  В цей день невістка приходить до зовиці і дарує  їй подарунки.

  Звичаї останнього дня Масляної пов'язані з культом предків, прощання з Масляною супроводжувалися різними обрядами. Солом'яну ляльку - "Масляну" - урочисто спалювали, а попіл від опудала розсіювали по полю, щоб додати сили посіву, майбутньому врожаю.

                         Прощена, сиропустна або шуткова неділя

 

В неділю люди тричі просили одне в одного прощення. Годилося відповідати на

прохання простити когось виразом “Бог простить”. Після прощення тричі цілувались. Неділю відзначали особливо пишно. Також в цей день прогнозували погоду: вважалося, що яка Сиропустна неділя, таким буде і Великдень. 

А вже скоро в нас весна,

Наче квітка чарівна.

Вже не довго до тепла -

До Петра і до Павла.

Великдень в добрий час

Поспішає вже до нас

А сьогодні - гай гуде!

Щира масляна іде!

Чому масляна називається масляною?

Є кілька пояснень появі назви свята "Масляна". 

За одним із тверджень в основі появи слова "масляна" лежить традиція випікання млинців і пов'язана з тим, що люди як могли, намагалися залучити

милість сонечка, умовити його побільше гріти замерзлу землю. Крім того, у селах об'їзджали кілька разів село на конях, прикрашали колесо від воза і на тичині носили його по вулицях, водили хороводи. Вважалося, що подібні церемонії "умаслюють" сонце, роблять його добрішим. Звідси й назва - "Масляна". 

    За іншою версією назва свята виникла тому, що на цьому тижні за православним звичаєм м'ясо вже виключається з їжі, а молочні продукти ще можна вживати - от і печуть млинці. Саме тому Масляну називають Сирним тижнем.

А якщо вірити легендам, то Масляна народилася на Півночі, батьком її був Мороз. Одного разу якийсь чоловік помітив її й попросив допомогти людям, зігріти та розвеселити їх. І Масляна прийшла, але не тендітною дівчинкою, що ховалася в лісі, а бабою з рум'яними щоками, не з посмішкою на вустах, а з реготом. Вона змусила людей забути про зиму, розігріла кров у їх жилах, схопила за руки і пустилася з ними танцювати до непритомності. Ось тому в давнину Масляна була веселим святом.

Історія походження млинців

Традиційна страва Масляної - млинці. Вони мають свою історію, ще більш

давню, ніж сам звичай. Вважають, що перші коржі з кислого тіста, щось на зразок млинців, почали пекти в Єгипті 4-5 тис. років тому. На Русі млинці знали дуже давно. Але спочатку вони були атрибутом поминок, перший млинець віддавали убогим, щоб покійних пом'янули. А вже після під млинці стали співати та танцювати, масницю проводжати. І так хвацько проводжали, що після свята говорили: «Масляна-об'єдуха, грошей приберуха!» 

Як на масляному тижні з труби млинці летіли!

Ви млинці, млинці, млинці, ви блиночки мої ...

І сир, і сир, все летіло під поріг! 

Ви млинці, млинці, млинці, ви блиночки мої ...

 

Стародавні вірили, що разом з круглим, рум'яним млинцем, таким схожим на сонце, вони з'їдають частинку його тепла і могутності.

Опудало Зими - головний символ Масляної

Кульмінацією Масниці залишається спалювання опудала Зими - символ догляду

зими і настання весни. Передують спаленню пісні, ігри, танці, хороводи,

супроводжуються частуванням гарячим медовим напоєм і млинцями та булочками - жайворонками. Як жертвопринесення (колись це  саме 

так і осмислювалось) виготовляли величезну смішну й страшну ляльку - опудало Масляної з соломи або ганчірок, наряджали його звичайно в жіночий одяг, як давній священний образ божества. Потім несли її через усе село, іноді посадивши опудало на колесо, увіткнену зверху на жердину; вийшовши за село, опудало або топили в ополонці, або спалювали, або просто розривали на частини, а решту солому розкидали по полю. Іноді замість ляльки по селу возили живу «Масляну»: ошатно одягнену дівчину або жінку, стару або навіть старого в рвані. Потім під крик і улюлюкання їх вивозили за село і там висаджували або вивалювали у сніг («проводили Масляну»). 

Цей обряд свята родючості пов'язаний з ідеєю відродження через жертвопринесення і смерть; плодоносних сил природи, оновлення її життєвої

сили. Виявляється,  в це первісне свято народом був закладений глибокий зміст: народження життя через боротьбу, смерть і  

воскресіння.                Християнська церква намагалася викорінити це свято як язичницьке, але змогла лише трохи перенести його за термінами і скоротити дні святкування з чотирнадцяти до восьми.    Інший варіант цього обряду виглядає так: на санках вивозять солом'яну ляльку великих розмірів, вбрану у національний костюм. Це Зима.      

 Її встановлюють у центрі кострового майданчика і прощаються з нею  жартами, піснями, танцями, лаючи її за морози і зимовий голод, дякуючи

 

за веселі зимові забави. Після цього опудало підпалюють під веселі вигуки та

пісні. Коли ж Зима згорить - фінальна забава завершує свято: молодь стрибає через багаття. Цим змаганням в веселощі і спритності і завершується свято Масляної.

Триває Масляний тиждень, як і належить “правильного” тижня, 7 днів, з понеділка по неділю. У 2015 році це  числа: 16, 17, 18, 19, 20, 21 і 22 лютого.