Історія Національної премії України імені Тараса Шевченка

      Цього року виповнюється 65 років з моменту заснування найвищої творчої відзнаки нашої держави — Національної премії України імені Тараса Шевченка.
     Національна премія України імені Тараса Шевченка — найвища державна нагорода в галузі культури, літератури та мистецтва. Заснована у 1961 році, вона стала символом визнання найвагоміших досягнень українських митців, які своєю творчістю утверджують національну ідентичність, духовні цінності та ідеали свободи. Спочатку вона називалася Республіканською премією імені Т. Г. Шевченка.
   Премія носить ім’я Тараса Шевченка — видатного поета, художника й мислителя, чия творчість стала духовним фундаментом української нації. Від часу заснування премія пройшла складний шлях разом з історією держави: від радянського періоду — до незалежної України, зберігаючи свою високу місію — служити українській культурі.

    З 2000 року премія має статус Національної. Вона присуджується щорічно до дня народження Тараса Шевченка — 9 березня.

 Першими Диплом і Почесний знак лавреата 9 березня 1962 року отримали Павло Тичина, Олесь Гончар у галузі літератури й Платон Майборода в галузі музики. 

 З цієї нагоди працівники бібліотеки  підготували для своїх користувачів бібліотечний огляд «Історія Шевченківської премії: від витоків до сьогодні». Ми говорили про тих, хто тримав культурний фронт десятиліттями, і про тих, хто робить це сьогодні. Наші полиці поповнилися виданнями, які свого часу отримали «Кобзаря» на знак визнання.

  Лауреатами Шевченківської премії стали найяскравіші постаті української культури: письменники, поети, композитори, художники, режисери, актори, журналісти, науковці. Їхні твори стали надбанням не лише української, а й світової культури. 

  Серед лауреатів: Олесь Гончар (роман «Тронка» (1962), Василь Стус (збірка «Дорога болю» (1991, посмертно), Ліна Костенко (роман у віршах «Маруся Чурай» (1987), Павло Загребельний  (романи «Смерть у Києві», «Євпраксія» (1980), Григір Тютюнник  («Климко», «Вогник далеко в степу» (1989, посмертно), Василь Шкляр Роман («Залишенець. Чорний ворон» (2011)Оксана Забужко («Museum покинутих секретів» (2019), Ярина Чорногуз  (збірка «[dasein: оборона присутності]» Дмитро Лазуткін за збірку «Закладка»), Юрій Іздрик («Колекція») та ін 

    65-річчя Шевченківської премії — це нагода вшанувати тих, хто словом, музикою, мистецтвом і наукою служить Україні, прославляє її у світі та зміцнює духовну міць нації.

З днем народження!

Щиро вітаємо Тетяну Миколаївну Несушу, завідуючу  Рибаківською бібліотекою-філією  з днем народження!

Бажаємо міцного здоров’я, невичерпної енергії, натхнення та професійних успіхів. Нехай кожен день дарує радість, приємні зустрічі та нові можливості. Хай у житті буде більше світлих моментів, тепла, любові й щирих усмішок.

Нехай здійснюються мрії, а поруч завжди будуть надійні друзі й підтримка колег.

 З найкращими побажаннями. колектив  КЗ «Коблівська публічна бібліотека Коблівської сільської ради»

 

2 лютого - Всесвітній день водно-болотних угідь

 2 лютого відзначається Всесвітній день водно-болотних угідь (World Wetlands Day), встановлений на честь прийняття Рамсарської конвенції 2 лютого 1971 року в Ірані. Його мета — підвищити обізнаність про критичну роль боліт, озер, річок та заплав у підтримці біорізноманіття, очищенні води та боротьбі зі зміною клімату. 

Ось кілька цікавих та маловідомих фактів про українські водно-болотні угіддя

1. «Легені» та «печінки» України
Болота Полісся виконують роль гігантських природних фільтрів. Вони очищують воду та поглинають вуглекислий газ значно ефективніше, ніж ліси. Один гектар болота може поглинути з атмосфери стільки ж вуглекислого газу, скільки 10 гектарів лісу.
2. Скарбниця Рамсарських угідь
В Україні налічується 50 водно-болотних угідь міжнародного значення (так звані «Рамсарські угіддя»). Їхня загальна площа складає понад 930 тисяч гектарів. Це величезна мережа, що включає не лише болота, а й заплави річок, озера та прибережні зони морів.
3. Найбільше болото Європи
Саме в Україні, на Рівненщині, знаходиться частина одного з найбільших боліт Європи — Сира Погоня. Це унікальний масив, який зберігся у майже первісному стані.
4. Білецьке озеро та його «жива» вода
На Волині є болота, що оточують озера з надзвичайно м'якою водою, багатою на гліцерин. Вважається, що вода там має цілющі властивості, а екосистема навколо є домівкою для рідкісних видів орхідей (так, в Україні ростуть дикі орхідеї!).
5. Рай для перелітних птахів
Наші лимани та заплави (наприклад, у дельті Дунаю чи на Сиваші) — це головні «станції дозаправки» для мільйонів птахів, що летять з Арктики до Африки. Без цих територій багато видів просто не змогли б здійснити свій переліт.
6. Скарби торфовищ
Торф, який накопичувався тисячоліттями, є справжнім «архівом» природи. У шарах торфу ідеально зберігається пилок рослин, що росли тисячі років тому, завдяки чому вчені можуть реконструювати клімат минулого.

До вашої уваги, друзі,  також вікторина «Вгадай птаха і рослину Тилігульського лиману». Перевірте свої знання

1ч. Птахи Тилігульського лиману

1. Великий білий птах із довгою шиєю, який часто плаває парами.
2. Рожевий птах із довгими ногами, який час від часу з’являється на лимані під час міграцій.
3. Великий птах із мішком під дзьобом, занесений до Червоної книги України.
4. Сірий або білий птах, що стоїть нерухомо у воді й полює на рибу.
5. Стрункий птах із довгими червоними ногами та тонким дзьобом.
6. Невеликий птах, що бігає по узбережжю та шукає їжу в мулі.
 2 Ч. Рослини Тилігульського лиману
7. Висока прибережна рослина, що утворює густі зарості вздовж берега.
8. Рослина з коричневими «сигарами» на верхівці.
9. Солелюбна рослина, яка росте на солончаках і має м’ясисті стебла.
10. Яскраво-жовта квітка, що росте на вологих луках біля водойми.

                                     Бліц-запитання
*Що таке Рамсарські угіддя?
*Чому Тилігульський лиман має міжнародне значення?
*Чому важливо охороняти водно-болотні території?