Громада своїми руками

 

    В бібліотеці відбулась  перша презентація Конкурсу від компанії ДТЕК "Громада своїми руками".
Представники компанії  розповіли  про те:хто може взяти участь у  конкурсі "Громада своїми руками"; напрямки проектів та терміни подання;
як правильно оформити Заявку проекту, куди і як її подати для участі у конкурсі
та як правильно сформувати бюджет проекту та ще багато цікавого.

Історії про Великдень

   Ми запрошуємо наших маленьких користувачів до бібліотеки переглянути книжечки та періодику  про Великдень – світле і радісне свято.

 

Ось деякі з них:

Андрій М'ястківський

ВЕЛИКДЕНЬ

Оповідання

Ми довго чекали Великодня. Дивились на іній - уявляли білий вишневий цвіт.
Вербної неділі принесли з церкви освячену лозу. Хльоскали нею тата, маму, братиків, сестричок — так проганяли зиму, приказуючи: «Не я б'ю, лоза б'є... тиждень — Великдень, Недалечко червоне яєчко!» Чекали Великодня...
от урочисто у церкві задзвонили дзвони. Зійшло веселе весняне сонечко і сповістило рясним промінням: «Христос воскрес!» Надворі розтала крига. З'явилася зелена травиця й тихо шелестить: «Христос воскрес!»
Вмиваймось, милі хлопчики й дівчатка, і притуляймо до щічок червоне яєчко, щоб завжди бути гарними. Перехрестімося до ікони, помолімося «Отче наш» І сідаймо до святкового столу, сказавши всім, хто в хаті:
—  Христос воскрес!
Пообідавши, всі виходьмо з хати, хай невидимо увійдуть до неї наші родичі, яких вже немає на білому світі, й теж покуштують великодніх страв.
Винесімо худібці та птиці крихіт свяченої Паски і прокажімо:
—  Христос воскрес!
Радіймо, що з воскресінням Христа настала весна, і сподіваймося, що вона принесе нам щастя.
Вітаймося з усіма, кого стрінемо, словами: «Христос воскрес!»                     
А як нас привітають, відповідаймо: «Воістину воскрес!»

Більше оповідань про Великдень на "Малій Сторінці": Великодні оповідання для дітей.
Цікаві оповідання про Великдень:"Пасочка" (з народного), "Писанки треба шанувати" Оляни Рути та  "Великдень" Андрія М'ястківського, "Лесина квітка" Ніни Наркевич.

Казки про Великдень:

 Загублена писанка. Великодня казка від Ірини Мацко
Великодня пригода. Казка Лесі Храпливої-Щур
Писанки Оксанки. Казка Лесі Храпливої зі збірки "Писанка українським дітям"
Пригоди писаночки. Великодня казочка Лесі Храпливої

Великодня історія

    Йона — звичайний хлопчик із незвичайною долею. Діти на вулицях Капернаума дражнять його Знайдою, адже виховує хлопця літня вдова, яка знайшла його маленьким на березі Генісаретського озера. Йона хоче бути рибалкою, як і більшість чоловіків у його місті, а ще мріє про доброго батька — такого, як Ісус. Хлопчик навіть не може собі уявити, що невдовзі на Учителя чекають важкі випробування...
«Великодня історія» запрошує читачів помандрувати в часі до витоків християнства, коли Ісус жив і проповідував у Капернаумі, а Йона, найімовірніше, був серед тих, хто слухав Учителя і жив, наслідуючи Його вчення.
 

Зі святом!

Зі святом!

   Великдень, або Пасха, або Воскресіння Христове - надзвичайно важливе свято для кожного християнина, “торжество із торжеств”. Символізує спасіння людського роду та можливість кожного, хто вірує в Ісуса Христа, потрапити у Рай (Царство Боже).

  Великдень - свято Життя, бо Господь повернув людям вічне життя.

  Великдень - свято Світла, бо Христос блиском Свого сяйва зруйнував холодний морок смерті.

  Великдень - свято Радості, бо через Своє Воскресіння Господь звільнив всіх від пекла, куди після гріхопадіння Адама та Єви було приречене потрапляти усе людство. 

ІСТОРІЯ СВЯТКУВАННЯ ПАСХИ

Свято  Христового Воскресіння має ще такі назви: Свято Пасхи, Велика Неділя Пасхи, а найбільше поширена назва цього свята - Великдень.

   Слово "пасха" означає (з єврейської мови) "перехід" і "ягня". Свято Пасхи святкували на спомин визволення вибраного народу Божого з Єгипетської неволі.

   Для християн Пасха - це символічний дворазовий перехід Ісуса Христа: від життя до смерті й від смерті до життя.

   Перший перехід - сумна "Хресна дорога" Ісуса Христа. Другий - Воскресіння радісне й торжествуюче.

    Великий Четвер перед Великоднем називають ще Чистим Четвергом. На подвір'ях, у будинках, на цвинтарях прибирають, готуючись до Святого Дня.
   В цей день, як написано в "Біблії", Христос терпів тяжкі муки.
   Він у терновому вінку ніс хрест на гору Голгофу, де Його розіп'яли:

Тиждень від Квітної Неділі до Великодня називається "страсним тижнем".

"Хрест на плечі накладають,

Б'ють, катують, попихають.

Серед крові, серед поту

Спас іде вже на Голгофу" -
сумно й болісно співається у Великодній пісні

      У Четвер в церквах служать Літургію, читають про страсті Христові при запалених свічках, які люди самі приносять, а після відправи всю дорогу несуть їх запаленими додому. Ці свічки бережуть дім від грому й блискавки.

    Дуже вирізняється обряд Богослуження у Велику П'ятницю. В стихарах змістовно передають муки й смерть Господа нашого. Правиться в церквах утреня і вечірня Великої П'ятниці та Великої Суботи, в яких підкреслюється строга Божа справедливість, безконечна Божа любов і милосердя Боже до нас, грішних. 

    Невід'ємною складовою частиною обряду є Плащаниця - кривава історія спасіння роду людського.  Плащаниця - це простирало, в яке завинули мертве Тіло Христа, коли Його клали до гробу:

"Благородний Иосиф, з дерева знявши Пречисте Тіло Твоє, Плащаницею чистою обвив, і пахощами покривши, у гробі новім положив", - співається в тропарі Великої П'ятниці на вечірній і на утрені Великої Суботи.

У нашого народу Свята Плащаниця у великій пошані, у почитанні та любові. У Велику П'ятницю всі постять і з великою побожністю приступають до цілування Святої Плащаниці.П'ятниця - це день трауру на спомин про страждання Христа.

    До Святої Плащаниці приступають на колінах від вхідних дверей церкви. Перед і після цілування  Плащаниці віддають три доземні поклони зі словами: "Протерпів Ти за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!"

   Коло Божого Гробу (Плащаниці) є у нас гарний звичай - виставляти варту з молодих хлопців або старших людей у ніч з п'ятниці на суботу.

 В українського народу побутують чудові звичаї та традиції, які передаються з покоління до покоління.

Упродовж пасхальних днів періодично дзвонять церковні дзвони:
Дзвони дзвонять величаво, всіх до церкви звуть...
Йдуть у Божий Храм дорослі й діточок ведуть.
Дзвони дзвонять - це знак перемоги життя над смертю.

Дуже важливим ритуалом Великодня є благословення та освячення їжі - Божих земних дарів. Святочне одягнені дорослі та діти, з кошичками в руках, вкритими вишитими рушниками, поспішають до церкви, щоб освятити Великодню їжу:

     І дорослі, і малі до церквиці йдуть,

У кошичках святкових святити несуть.

Дуже величаво, з церковними співами проходить дійство освячення дарів. Люди стають у коло біля церкви, священик кропить Великодню їжу свяченою водою,  яку їстимуть після Великодньої відправи. Святкове снідання проходить, урочисто й побожно.

   І де б хто не побував, де б не проживав, а на Великодній сніданок завжди поспішав. Далека й близька дорога вела і веде дітей до батьківського порога. З давніх-давен в Україні побутує прекрасний християнський звичай - на Великдень снідати в колі сім'ї.

   Родина за столом збирається і святочне дійство так розпочинається: батько родини  ділить свячене яєчко на стільки частин, скільки присутніх снідає (залишають на тарілці для тих, хто відійшов у вічність із сім'ї), зі словами благословення яєчко роздає й промовляє:
- Щоб на ті свята нас Всевишній поблагословив щастям і добрим здоров'ям на многії літа. Щоб нас усіх під свій покров взяла Божа Матінка Свята. Дай же Боже, ці свята щасливо відсвяткувати і других дочекати.

Звичай на Великдень розпочинати святкування яйцем побутує в Україні з давніх-давен, адже яйце має чудодійну силу - зародка нового життя. Яєчко є символом Христового Воскресіння, бо як із мертвої шкаралупи яйця народжується нове життя, так і Христос вийшов із гробу до Нового Життя. Після свяченого яйця всі їдятьпаску й усе, що приготували на свято.

   Традиційно на Великдень усією родиною йдуть на цвинтар. Несуть паску і крашанки, щоб поділитися Воскресною радістю.
   На другий день Великодніх свят (понеділок) у моєму селі Чайковичі Самбірського району

      Львівської області священик із церковним братством йде на цвинтар і відправляє молитви над гробами померлих і кропить свяченою водою зі словами переможної слави: "Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував".
     Люди йдуть на цвинтар, щоб відправити поминальну молитву над гробами своїх рідних і близьких. Ця традиція живе в нашому народі, бо ми маємо пам'ятати свій рід, шанувати пам'ять про тих, хто був і хто відійшов від нас, щоб мати життя вічне.
    На Великодні свята поширені крашанки та писанки. У Велику Суботу батьки разом з діточками розфарбовують яєчка різними орнаментами, і під час Великодніх свят обдаровують одні одних словами: "Христос Воскрес!"

  Українські писанки розповсюджені по всьому світі, де перебувають українці. І ми знаємо, що українці в Канаді спорудили величний пам'ятник українській Писанці. Десятиметрова писанка красується багатьма барвами і нагадує поселенцям з України про свій далекий край.

Писанко чудова,
різнокольорова,
ти стоїш над світом
у величі, красі.
Тебе споглядають,
тебе прославляють
Божі люди світу
І на Небесі.

Особливий вияв пасхальної радості Великодня відбито у гаївках - величальних піснях. Після відправи Пасхальної Літургії наступного дня (понеділок) молодь разом зі старшими водили біля церкви гаївки. Співали, прославляли й раділи новому життю вічності.

Джерело:

Інтернетресурси