Увійшли в безсмертя

 

     29 серпня – це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав своє життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.
З нагоди вшанування Дня пам’яті захисників України в центральній бібліотеці бібліотекарі для своїх користувачів підготували відеопрезентацію  «Увійшли в безсмертя».  Присутні дізналися про протистояння наших воїнів біля міста Іловайськ, про трагедію виходу наших захисників через пекельний «зелений коридор». Також завідувачка бібліотекою розповіла про Іловайський котел, використавши книги Романа Зіненка «Іловайський щоденник» та «Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії». На заході звучали вірші «Соняхи Іловайська» І.Іваськів,  «Іловайський котел» С.Олександрової та ін.

                                     

                    

  Також ознайомилися з  книжковою виставкою-далог  «Уклін - живим,  полеглим – слава», яка розповідає про героїзм воїнів, які брали участь в іловайській операції.  

    Ми не маємо права забувати тих, чия мужність і відвага дають нам змогу жити, працювати, навчатись і мріяти у незалежній Україні.

Слава Україні! Героям слава!

Соняхи Іловайська

Обвуглені, посічені уламками,

В шмаття роздерті, та незламні, хоч і зламані,              

Обезголовлені, ущент розчавлені,

Зчорнілі, горем згорблені, оставлені…

Стоять, мов тіні, соняхи знівечені.

Літають поруч душі їх обпечені.

Вони вмирали разом із солдатами

І теж ставали душами крилатими.

А ті поодинокі, що вціліли,

Схилялися над мертвими й тужили.

І більше не дивились в бік світила,

Щоб мертвих їхня тінь від сонця вкрила.

Ось обстріли припинені нарешті…

Крізь куряву ясніють неба решти.

І прошивають тишу онімілу

Рингтони про не вмерлу Україну.

То тут, то там вмикають телефони

Дзвінками рідних ті гучні рингтони.

Живі шукали вбитих і дзвонили,

І щохвилини соняхи тремтіли

Від тих дзвінків, що серпень розривали

І до мурах, до кісточок проймали.

Вивозили КамАЗами убитих…

Насінням сльози капали із квітів…

Давно вже телефони розрядились,

Але і досі у нічному полі

Вчувається, як піснею встелилась

Жага до перемоги та до волі.

 

 Ірина Іваськів 30.08.2021

Інтернет джерело