Найбільша трагедія ХХ століття

   Сьогодні, 22 червня,  День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні. 

Україна встановила цю дату Указом Президента України від 17-го листопада 2000-го року № 1245/2000 .

  Ця історична дата обрана невипадково, оскільки саме 22 червня − війська фашистської Німеччини без оголошення війни перейшли кордон Радянського Союзу, до складу якого входила Україна.

О четвертій  ранку після артилерійської та авіаційної  підготовки німецькі війська перетнули кордони радянської держави і вторглися далеко в повітряний простір країни.

  І вже о 12 годині по радянському радіо було оголошено початок війни. Основна ставка Німеччини була розрахована на стратегію блискавичної війни, реалізовану в плані "Барбаросса". 

   В ході війни радянські війська за підтримки антигітлерівської коаліції розгромили фашистську армію.

Були звільнені окуповані нею території Радянського Союзу, Центральної та Східної Європи і знищено осередок загрози нацизму в Європі.

У 1945-1946 рр. відбувся Нюрнберзький трибунал, який дав оцінку агресивній війні, військовим злочинам проти миру і людяності та виніс вирок нацистським злочинцям.

   Усе далі відходять сумнозвісні події Великої Вітчизняної війни. Багато років пройшло від тієї страшної пам’ятної червневої пори, коли пролунали слова: війна, та в пам’яті людській вони залишаться назавжди.

      Довгих 1418 чорних днів і ночей йшов український народ шляхом війни, через труднощі і незгоди, втрати і страждання, йшов, не шкодуючи сил в ім’я Перемоги.

Ця війна супроводжувалася особливою жорстокістю, масштабними руйнуваннями населених пунктів, знищенням населення. 

Найжорстокіші випробування і нелюдські страждання, колосальні жертви і скалічені долі, загублене дитинство і втрачена юність – таке не стирається з історичної пам’яті.

   Найжорстокіші випробування і нелюдські страждання, колосальні жертви і скалічені долі, загублене дитинство і втрачена юність – таке не стирається з історичної пам’яті.

   Кожен раз в цей день ми згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни, про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу, про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми.

Людьми, схожими на нас. З тими ж бажаннями, з тією жагою до життя. Людьми з сім’ями, у багатьох з яких теж були діти, і навіть онуки. І, напевно, вони теж хотіли жити в мирі та злагоді ...

І наш святий обов’язок сьогодні – зберегти мир, спокій і злагоду у суспільстві задля наших дітей, задля нашого майбутнього.

   В бібліотеці   до  Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни   оформлена  книжкова виставка «Найбільша трагедія ХХ століття».