Це потрібно не мертвим, це потрібно живим!

 

Не забывайте никогда тех страшных дней!

Не забывайте никогда истории своей...

                      Є.Моданова

 

 

 

День пам'яті і скорботи відзначається щорічно 22 червня  на Україні,  в Росії і Білорусії, ознаменування річниці (1941) початку Великої Вітчизняної війни: у цей день німецько-фашистські війська вторглися на територію СРСР.

 

 

22 червня — день наповнений болем, надією, героїзмом. Ця дата знайома навіть дитині, адже саме в цей день почалася друга Світова Війна, яка забрала мільйони життів, забрала близьких людей, залишила вічний слід у наших серцях і душах. Цей день став не просто нагадуванням про те, що сталося, а величезною частиною історії, яка не дає забути.

Сьогодні  вшановуємо  пам'ять тих, хто поліг за нашу Велику країну, і віддати честь тим, хто ще живі. На знак вшанування пам’яті про загиблих у війні 1941-1945 років відбулося покладання квітів до памятника воїнам-визволителям нашого села, в бібліотеці - книжкова виставка «22 червня-День скорботи і пам’яті».

 

  Велика Вітчизняна війна забрала мільйони життів. Десятки тисяч сімей втратили  рідних і близьких  людей. Тисячі назавжди залишилися інвалідами. У загальній складності, включаючи солдатів, за весь час цих трагічних подій, загинуло порядком 27 мільйонів наших співвітчизників. Діти, старі, жінки, солдати, які віддали свої життя за те, щоб ми з вами могли жити під цим чистим небом.

За роки війни тільки в концентраційних таборах було закатовано близько 18 мільйонів чоловік; щомісяця від голоду і холоду в тилу  вмирало  близько 52000 осіб; 1710 міст були зруйновані.

Якщо по кожній людині, яка загинула на Україні оголосити хвилину мовчання, то країна буде мовчати більше 10 років. Це 8 тисяч вбитих на 1 кілометр, 15 осіб на 2 метри землі. У руїни і згарища було перетворено 714 міст, 28 тисяч сіл.

Мало кому відомо, але близько 80-ти тисяч офіцерів під час війни були жінки. Взагалі, в різний час цих страшних подій, на лінії фронту билося від 600 тисяч до 1 мільйона представниць слабкої статі. Наших снайперш боялися всі німецькі солдати, так як вони стріляли без промаху. Сестри червоного хреста, на собі витягували поранених, закриваючи своїм тілом від куль. А скільки, ворожих літаків, змогли збити наші льотчики, скільки змогли витримати і пережити, одному лише Богові відомо.

Складно уявити, через який жах довелося пройти солдатам, молодим хлопцям, які тільки закінчили школу. Ці люди стали прикладом, гордістю народу. Їх подвиги надихали поетів, письменників, художників. Кажуть, у бою солдатам допомагала пісня, піднімаючи їх дух.

Багато митців слова всього світу присвятили свої твори темі війни. Це Андрій Малишко, Олександр Довженко, Володимир Сосюра, Олесь Гончар, Ліна Костенко. У кожному селі та місті споруджено пам’ятники, обеліски в пам’ять про тих, кому не судилося повернутися. На гранітних плитах викарбувані їх імена.

 

Наш обов’язок - пам'ятати про страшні випробування, які довелося пережити українському народу в роки Великої Вітчизняної війни, про людей, які жили в цей страшний час, про те, що все менше залишається живих свідків цієї страшної трагедії. Ми зобов'язані зберегти цей чарівний світ для майбутніх поколінь і пам’ятати, якою ціною завойований  мир. Це потрібно не мертвим, це потрібно живим!

 

 

Пусть дни те помнит стар и млад, тех кто Мир спас!

Рыдала Матушка-Земля, а реки кровью захлебнулись!

Мы не забудем тех солдат, что пали в битве - не вернулись...

Мы не забудем никогда насмерть стоящих,

И над Рейхстагом красный стяг - в дыму парящий!

Пусть подвиг Родины моей живет в сердцах!

Пусть День Победы - майский день звенит в стихах.

 "Пока мы помним - мы живем" - таков Закон Природы.

Храните Мир на всей Земле на многие на Годы!

 

Джерело:

uk.wikipedia.org

tihi.ru