Велич подвигу

Ніхто не забутий.
На полі ніхто не згорів:
Солдатські портрети
На вишитих крилах пливуть…

Б. Олійник

  «Весна сорок пятого года…»,- слова цієї популярної пісні щороку звучать в День Перемоги. Але була  і весна 44-го. Весна, коли нашу Березанщину було визволено від чужоземних загарбників.

  До Дня визволення Коблеве від фашистів ми  провели  іформ-досьє  "Им досталась нелёгкая участь солдат" та книжкову виставку «Пока б’ються серця, пам’ятайте”. Присутні з цікавістю слухали розповідь  про  визволителів  нашого  села.

  Першого квітня гвардійські дивізії, вийшовши на рубіж Ташино – Анатолівка – Коблеве, підійшли до Тилігульського лиману. Його форсували 108-а гвардійська Миколаївська, 416-а Таганрозька, 86-а гвардійська Миколаївська і 109-а гвардійська Бериславська дивізії. Бої на Тилігулі набули упертого характеру. Ворог намагався використати природну перепону як черговий рубіж оборони.

  Особливо важко довелося 109-й і 86-й гвардійським дивізіям, якими командували І.В.Балдинов та В.П.Соколовський.  Їхні частини 1 квітня досягли південно – західної околиці Коблевого. Того ж дня розпочалося форсування лиману, яке здебільшого проводили вбрід. Ворог вів вогонь з усіх видів зброї з протилежного берега. Дув сильний північний вітер, сипав мокрий сніг, а льодяна вода часом доходила до плечей. Бійці падали, гинули, але йшли вбрід вперед. І до настання сутінок вийшли вбрід. Але гітлерівці знову розпочали контратаку. Після тяжких боїв наші частини були змушені повернутися до Коблевого. Та, поповнивши свої лави, при потужній артилерійській підтримці, вони знову пішли вперед.

   Славною сторінкою форсування Тилігульського лиману завершились бої на Миколаївщині. 4 квітня 1944 року, на 1018 день війни, береги лиману були повністю очищені від ворога.

 Я знаю, що минуть роки, змінюватимуться покоління. Настане той час, коли зовсім не залишиться живих ветеранів війни, але зостанеться пам'ять про них, про їхні подвиги, про ту страшну війну, яка забрала життя мільйонів людей, принесла лихо і горе на нашу українську землю. І від нас усіх залежить, щоб це залишилося в пам'яті прийдешніх поколінь