Володар дитячих душ

 

Я пишаюся, що не вийшов із дитинства і зберіг дитячу душу. Це підтримує мене в нашому жорстокому світі і дає сили творити.

                          В.Нестайко

   30 січня виповнюється 95 років з дня народження  одного з найпопулярніших у світі дитячих письменників Всеволода Нестайка.

   При згадці про В.Нестайка багато хто мимоволі посміхнеться. Дорослі згадують дитинство, діти тут же називають твори  "В Країні Сонячних Зайчиків" та "Тореадорів з Васюківки". 

  З нагоди 95- річниці від дня народження дитячого письменника Всеволода Нестайка у бібліотеці відбулись читання творів В. Нестайка під назвою  «Дивосвіт Нестайкових пригод», також оформлена книжкова виставка «Нестайко Всеволод Зіновійович - володар дитячих душ».
  

Всеволод Зіновійович Нестайко своїми веселими, мудрими казками й повістями  веселить і повчає  вже не одне покоління, бо за плечима в нього десь під сотню виданих книжок.

Всеволод Нестайко - цікаві факти :

1.Нестайко народився в Бердичеві.
2.Виховувала його мама.
3. Його батько Зіновій Денисович (Дионізійович) був сином знаного у Галичині греко-католицького священика, отця Дионізія Нестайка.

4.Батько загинув у концтаборі в 1933 році, коли Всеволоду було 3 роки. Чекісти заарештували його за те, що він був Січовим Стрільцем і воював на боці УГА.

5.Батько Всеволода знав пʼять мов. Рідною мовою в сімʼї Нестайка була російська, але мама віддала Всеволода вчитися в українську школу - "щоб знав мову батька".

6. Всеволод мріяв бути капітаном далекого плавання, але через те, що не розрізняв зелений та червоний кольори, мрії не збулися. Письменник згадує:

"У дитинстві я був худенький і маленький - чи не найменший у першому класі. І хотів якнайшвидше вирости. За порадою однокласника Васі, такого ж, як я, шпінгалета, я привʼязував до однієї ноги важку праску, до другої - цеглину, хапався за верхню планку одвірка і висів, поки вистачало сил, намагаючись витягти своє тіло. А ще той Вася мені сказав, що від дощу все росте. І я довго простоював під дощем. Мама дивувалася, чого в мене постійний нежить".

7. “Рудий африканський їжачок”, “пожежна машина” або “море горить” – так через низький зріст та руде волосся називали Всеволода в школі. І непомітно таки вимахав під два метри.
8. Нестайко не викликав захоплення у радянської влади - на письменника доносили через "нерадянських" героїв, які закохувалися та провалювали іспити, отримуючи двійки.

9. "В Країні Сонячних Зайчиків" Нестайко писав упродовж 40 років - діти спонукали   продовжувати історію. Якось на зустрічі з юними читачами до Нестайка звернулася дівчинка - мовляв, у автора всі персонажі - хлопці, а треба ж щось і про дівчат.
Невдовзі письменник написав пригодницьку повість"В Країні Місячних Зайчиків" з головною героїнею дівчинкою Нусею.
10. У 1979 році Міжнародна рада з дитячої та юнацької літератури включила "Тореадорів з Васюківки" до Особливого Почесного списку Г. К. Андерсена - як одного із найвидатніших творів світової літератури для дітей.

11. Стрічка за твором Нестайка "Тореадори з Васюківки" в 1968 році отримала гран - прі на міжнародному фестивалі в Мюнхені та головну нагороду в Алегзандрії (Австралія) в 1969-му. Кінофільм "Одиниця з обманом" отримав спеціальну відзнаку кінофестивалю в Габрово (Болгарія) в 1985- му.

12.1990 році вийшла книга Нестайка "Таємничий голос за спиною", тож письменника вважають основоположником українського дитячого детективу.

13.Книги Нестайка перекладено 20 мовами світу - зокрема, англійською, німецькою, французькою, іспанською, російською, арабською, бенгалі, угорською, румунською, болгарською, словацькою.

14.Помер Всеволод Нестайко 16 серпня 2014 року та похований у Києві на Байковому кладовищі. На його похорон сотні людей взяли із собою дзеркальця - аби провести улюбленого письменника в останній путь сонячними зайчиками.

Джерело:
Інтернет ресурси

Крути-бій за майбутнє!

 

     29 січня в Україні відзначають річницю бою під Крутами, який для Українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність, прикладом для сучасних захисників України, як успішно боротися проти численного ворога.

      Тоді, 107 років тому, українські вояки й добровольці зупинили на кілька днів наступ більшовиків на Київ. 

   У той час в Бересті тривали переговори між Українською Народною Республікою та країнами Четверного союзу щодо мирного договору. 9 лютого 1918 року його підписали. Цей документ визнав незалежність Української Народної Республіки і став підставою для надання військової допомоги Україні у відбитті російської агресії. 

  У березні 1918 року, після підписання Берестейського миру, з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій Могилі в Києві.

    Бій під Крутами був оборонною операцією, яка зупинила на кілька днів наступ переважних сил ворога. Ця битва символізує патріотизм, стійкість і самопожертву української молоді в боротьбі за державність.

 

        З нагоди цієї пам’ятної дати бібліотекарі презентували інформаційну виставку «Крути-бій за майбутнє!», яка розповідає про героїчний подвиг київських студентів під Крутами.

Пам’яі тридцяти (1918)

На Аскольдовій Могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних молодих...
На Аскольдовій Могилі
Український цвіт —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.На кого посміла знятись
Зрадника рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка...
На кого завзявся Каїн
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій Могилі
Поховали їх.
Тичина Павло   

Джерело:
https://uinp.gov.ua
https://uk.wikipedia.org

27 січня Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

 

 

Щороку, 27 січня Україна разом з усією світовою спільнотою вшановує пам’ять жертв Голокосту.

27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау. Це місце ув’язнення, проведення дослідів над людьми і страти євреїв, поляків, циган та інших жертв.

Аушвіц (нім. KZ Auschwitz, пол. Oświęcim) — один із   найбільших нацистських концтаборів, що  існував із кінця травня 1940 до січня 1945 року біля міста Освенцима (Польща). Комплекс об'єднував групу концтаборів, найбільші з яких: Аушвіц І (нім. Auschwitz I), адміністративний центр; Аушвіц II (Біркенау) (нім.Auschwitz II (Birkenau)), «табір смерті»; Аушвіц III (нім. Auschwitz III (Monowitz)), робочий табір.

       З метою вшанування світлої пам’яті мільйонів безневинно убитих людей різних національностей, більшість з яких були євреї,   бібліотекарі для своїх користувачів підготували  перегляд відео «Голокост: нацистський терор під час другої світової війни». Відвідувачі переглядали відео з моторошними світлинами та засуджували антигуманну сутність Голокосту. Бібліотекар нагадала присутнім, що Голокост – це переслідування та знищення євреїв нацистами та їх прибічниками, це трагедія не лише єврейського народу, а й всього людства, пов’язана з великими людськими втратами.

  Під час Другої світової війни 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, які нацисти вважали загрозою або неповноцінними. 

   Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної України. Одними з найбільших і найвідоміших були розстріли у Бабиному Яру в Києві, але знищення євреїв України було систематичними і повсюдними. За підрахунками дослідників, в Україні до 2000 «менших бабиних ярів» — місць, де нацисти убивали євреїв. 

   «Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…»-таке формулювання містить резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 2005 року, якою запроваджено памʼятну дату. 

  Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту має нагадати всім тиранам і агресорам сьогоднішнього світу про небезпечність і наслідки їхніх дій. І рано чи пізно всі понесуть покарання за свої нелюдські вчинки.  

 Народ єврейський! Славний!

Не втішить тебе я хочу

Кожен хай тут слуха в цей час,

коли синам твоїм вмирать

прийшлось від фашистського обуха,

Я хочу силу, силу  оспівать,

                                                                                       Безсмертну силу твого духа.

                                                                                                            П. Тичина

 Джерело:                                                                               

https://uinp.gov.ua                                                                                                                            https://ukc.gov.ua                                                                                                                    https://uk.wikipedia.org/    

З Днем Соборності України!

 

    Щороку 22 січня у день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України “Про День соборності України” від 21 січня 1999 року № 42.

    Акт Злуки, проголошений 106 років тому – 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві, став епохальною історичною подією, коли українські землі об’єдналися в одній державі. Це стало основоположною віхою українського державотворення, увінчало соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття.

  Соборність означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. По-друге, – духовну консолідацію всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Нарешті, соборність невіддільна від суверенітету й реальної незалежності народу –  фундаменту побудови демократичної держави, є запорукою виживання й існування нації.

    Ідея соборності була і залишається базовою національною цінністю українців

   

  З нагоди відзначення Дня Соборності України в бібліотеці оформлена книжкова виставка – діалог «Шлях до свободи», яка присвячена основним етапам боротьби українців за збереження соборності, самостійності та незалежності своєї держави.

Джерело:
https://uinp.gov.ua

В гостях у казки

 

     Хто з нас, дорослих чи малечі, не любить казки, не мріє потрапити до їхнього чарівного світу?

       Із перших днів дитинства нас супроводжують казкові герої. Казки нам читали бабусі та мами, із задоваленням ми передивляємося їх по телевізору. Вони нам допомогають розпізнавати добро і зло, друзів і ворогів. 

    Сьогодні зібралися в бібліотеці члени клубу «Джерельце», щоб потрапити в гості до казки, зустрітися з улюбленими казковими героями.     

       Бібліотекарі провели  для дітей  подорож - гру ювілейними казковими творами «У світі казки чарівної». Діти познайомилися з письменниками-ювілярами і казками-ювілярмаи. Дітки вгадували казкових героїв за малюнками, брали участь у вікторині «Відгадай, з якої казки ілюстрація та предмет», складали пазли,

   

    Дітки  мали можливість поринути в чудовий світ, де добро перемагає зло й зрозуміли, що читання книжок дуже корисне заняття. Адже книги та народна мудрість – найкращі вчителі. Читаючи казки, ми стаємо добрішими, мудрішими, сильнішими, милосерднішими.

    Казки-це наші великі і мудрі вчителі, що спочатку виховують, а вже потім розважають.

      Захід допомагали проводити наші друзі-волонтери Чаплюн Ірина і Резніченко Валентина.

Цікаві факти про Василя Симоненка

 

   8 січня 1935 року народився Василь Симоненко – журналіст, письменник, активний діяч українського руху опору.

  Видатний поет, який вражає та надихає українців й сьогодні. Шістдесятник, учасник Клубу творчої молоді у Києві, який багато їздив по Україні та виступав на літературних вечорах і диспутах. Він говорив: “Живе той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя”.

Народився Василь Симоненко на Полтавщині в селищі Біївці  у сім’ї колгоспників. Розпочав писати вірші у студентські роки, що стало його життєвим покликанням. За його життя було видано тільки одну збірку “Тиша і Грім” та казку для дітей “Цар плаксій та Лоскотрон”. Такі відомі роботи поета, як “Лебеді Материнства”, ”Ти знаєш що ти людина”, “Подорож у країну навпаки”, “Земне тяжіння” та інші були виданні після його смерті, за сприянням близьких друзів. Симоненко про свій поетичний стиль говорив так: “Є щось у мене від діда Тараса і прадіда Сковороди”.

Ось 10 цікафих фактів про поета:

§    Батько Василя зник невдовзі після його народження. Виховували майбутнього генія мати та дідусь.

§   Школу Симоненко закінчив із золотою медаллю та став студентом факультету журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка.

§   Працював на Черкащині у газетах : «Черкаська правда», «Молодь Черкащини» та «Робітнича газета» в якості кореспондента.

§   У важкий для України час, багато віршів Василя Симоненка не опубліковували, та ті, які допускалися до друку, коригувалися. Адже у його творчості присутня гостра сатира щодо радянської влади та возвеличення любові до рідної землі.

§   Разом зі своїми друзями Симоненко займався питаннями розкриття злочину Сталіна проти українського народу. Сміло йшов на ризики, які загрожували його життю.

§   Влітку 1962 року письменника заарештовують. Його сильно побили, в основному постраждав хребет та нижня частина спини. Побої міліціонерів прискорили розвиток раку у поета.

§   Одружився Василь зі своєю коханою Людмилою 27 квітня 1957 року. Жінка не розуміла такого пристрасного захоплення літературою свого чоловіка. У них народився син Олесь.

§   Перед смертю Симоненко написав заповіт до спілки письменників України, із проханням подбати про його родину та матір.

§   Поет був нагороджений Шевченківською премією посмертно, уже в незалежній Україні.

§   У багатьох містах нашої країни є вулиці на честь Василя Симоненка. В Черкасах та рідному селі поета функціонують музеї. Іменем поета названо п’ять премій: Літературна премія «Берег надії» імені Василя Симоненка (1986—2013), Літературна премія імені Василя Симоненка НСПУ (1987—2010), Всеукраїнська літературна премія імені Василя Симоненка (2012), Лубенська районна літературно-мистецька премія імені Василя Симоненка (2000), Журналістська премія імені Василя Симоненка (2012).

 Прожив письменник лише 28 років. Помер 14 грудня 1963 року від раку нирок. Він прожив цікаве та насичене різними подіями життя.

В бібліотеці оформлена книжкова виставка «Лицар нескореного покоління»

Джерело:
https://tsikavi-fakty.com.ua/

Вітаємо перших відвідувачів бібліотеки у Новому році!

 

У перший день Нового  року  наша бібліотека радо відкрила двері своїм першим відвідувачам. 

 Настали зимові канікули. Це пора, коли можна розважитися та почитати улюблену книгу. Особливо для дітей. Тож, до вашої уваги добірка цікавих дитячих книг.