Уклонімося тим, хто поліг у бою.
Хто прикрив рідну землю собою.
Свято мужності й радість
велику свою,
Поливаєм живою сльозою.
Війна ... Болем і горем відзначилась вона
в серці кожної людини, кожної сім'ї, сіючи страждання та смерть, але ніхто не забутий, ніщо не
забуте.
1 квітня 1944 року було визволене наше
село Коблеве від фашистських і руминських загарбників.
До Дня визволення Коблевого в бібліотеці оформлена виставка-інформація «Велич подвигу», на якій представлені публікації з газет, згадки бійців, які звільняли наше село, їхні листи та спогади звичайних людей, які проявили масовий героїзм у боротьбі з ворогом, які вистояли і перемогли.
У березні-квітні 1944 р. на території району у складі 3-го Українського билися війська 5-ї ударної армії генерал-полковника В.Д.Цветаєва. Армія, після визволення Миколаєва, повела наступ на Одесу уздовж узбережжя Чорного моря,тобто по землях Березанського району. Тут билися прославлені 416- Таганрозька, 86-а і 108-а гвардійські Миколаївські і 109-а гвардійська Бериславська стрілецькі дивізії.
29 березня частини 416-ї стрілецької дивізії визволили райцентр Березанка. На наступний день, 30 березня, - села Червону Україну і Нечаяне. 1 квітня дивізія вийшла до Тилигульского лиману біля с. Анатолівка і форсувала його. 248-ма стрілецька дивізія 5-ї ударної армії 30 березня звільнила х.Вольний (Березанка) і с.Красне, а гвардійці 109-ї Бериславської і 86- ї Миколаївської дивізій – села Коблеве і Федорівку. У цей же день частини 244-ї стрілецької дивізії очистили від ворогів Богданівку, Комісарівку.
Бої на Тилігульському лимані придбали завзятий характер.
Противник, підтягнувши резерви, використовував природні перешкоди як черговий рубіж оборони з сильно розгорнутою
системою вогню. Особливо важко довелося
109-й і 86-й гвардійським
стрілецьким дивізіям, якими
командували І.В. Балдинов та В.П. Соколовський.
Після звільнення сіл Федорівка та Коблеве 1
квітня два полки 109-ї гвардійської стрілецької
дивізії почали форсування лиману вбрід. Фашисти укріпились на західному березі
лиману і тримали дамбу під пересіченим вогнем.
Однак після
опівночі німці відновили контратаки. До ранку вони підтягнули 15-ту румунську піхотну дивізію, і атаки посилилися. Бездоріжжя не давало можливості нашим
воїнам підтягти артилерію, а відбиватися автоматами, перебуваючи в крижаній
воді, було неможливо. Після тяжких боїв наші частини були змушені повернутися
до Коблеве.
Початок квітня, а вода в лимані ще вкрита кригою. Мокрий
сніг, сильний північно-східний вітер. Жителі села надавали посильну допомогу:
вночі приносили, привозили все, що могло триматися на воді. За добу були
викопані окопи, траншеї, землянки.
Ввечері, 3
квітня почалася сильна буря. 10-бальний вітер розгойдав поверхню лиману. Дув
сильний північний вітер, йшов мокрий сніг, часом вирувала справжня
завірюха. Навіть на березі тіло коченіло
від холоду. I ось в таку негоду командування дивізії віддає наказ: форсувати трикілометровий лиман
вбрід. Це було тяжко зробити і в літню погоду, а в холодний час - було справді
героїчним подвигом. Льодяна вода часом доходила бійцям до плечей, але вони
йшли, несучи зброю над головою. До вечора за допомогою армійської артилерії
форсування лиману відновилося. Тепер убрід йшли і гвардійці 86-ї стрілецької
дивізії. Зброя, боєприпаси, промоклі шинелі на плечах і - вогонь з усіх видів
зброї з протилежного берега. Вони падали, гинули, але йшли вперед і до настання сутінок вийшли до с.Кошари.
До 2 години 3 квітня вони захопили плацдарм і
протягом дня не лише утримали, але і розширили його. У боях за Тилігульський
лиман 109-а гвардійська дивізія втратила 124 людини .
Славною сторінкою форсування Тилігульського
лиману завершились бої на Миколаївщині 4 квітня 1944 року, на 1018 день війни,
береги лиману були повністю очищені від ворога.
Війна закінчилась.. Похмура ніч окупації
змінилась світлом радості і надії. Виросли нові покоління людей, які мирно
живуть, пам’ятаючи, якою дорогою ціною далось майбутнє.
Честь і слава вам,
які вистояли і не здалися, вам, які зламали хребет фашистському звірові; вам,
яких вітала звільнена Європа, вам, які залишали свої автографи на стінах
Рейхстагу, честь і слава воїнам, які зараз захищають нас з вами, всю Україну!
Нам не треба війни, не треба –
Ми за спокій і мир на Землі,
Щоб не коршаки в чистому небі,
А космічні пливли кораблі,
Щоб щасливо зростали діти
І не бачили жаху війни,
Щоб зловісний воєнний вітер
Був розвіяний вітром весни.
Вітром правди і сили людської –
Силу ту не здолати в віках –
Нас даремно лякають війною,
Міць народу – в народних руках!
Нам не треба війни, не треба –
Ми за спокій і мир на Землі.
Щоб не коршаки в чистому небі.
А космічні пливли кораблі.
Микола Уманець. Нам не треба війни.
